Аудит виробничих витрат і собівартості

Міністерство освіти і науки України


Київський національний торговельно-економічний університет


Кафедра фінансового аналізу і аудиту




Курсова робота


ТЕМА: Аудит виробничих витрат і собівартості промислового підприємства




Київ – 2016


Зміст


Економічна сутність виробничої собівартості продукції підприємства промисловості


Перелік поточних витрат, що входять до собівартості регулюється нормативними актами, які відображають галузеву специфіку діяльності виробничих підприємств.

Принцип “собівартості” з’явився в 1912 р. у працях А.П. Рудановського, М.П. Тер-Давидова і М.Ф. фон Дітмара. До цього писали: “своя вартість”, “загальна вартість”, “власна вартість”, “вартість виробництва”, “фабрична вартість”, “вартість”, “дійсна вартість”, “продуктивна вартість”, “заводська вартість”, “фактична вартість”, “повна ціна”, “істинна ціна” . Приведений перелік із 12 синонімів показує, як довго і як важко шукали економісти потрібне слово. Собівартість перемогла не через свою точність, а через свою благозвучність.

Зазначене групування необхідне задля відзначення об'ємів застосуваних товариством матеріальних, трудових та фінансових коштів і дозволяє різновиділити затрати суспільної та індивідуальної роботи, та через те посідає величезне макроекономічне значення.

Для практичного застосування у умовах менеджмент формулюванням затрат розглянемо класифікацію затрат за різновидами затрат - за статтями калькуляції та за частинами затрат:

Існує типова номенклатура статей затрат задля різноманітних виробництв:

Сировина та матеріали (за вирахуванням відходів).

Куповані вироби, напівфабрикати, послуги на оперативних товариствах.

Заробітна плата головних виробничих робітників.

Заробітна плата додаткових виробничих робітників.

Відрахування на соціальне страхування з заробітної плати головних та додаткових виробничих робітників.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва.

Витрати на тримання та експлуатацію обладнання.

Цехові затрати.

Загальновиробничі затрати.

Втрати від браку.

Позавиробничі затрати.

У нинішніх системі переходу до ринкової господарства на багатьох малих та середніх товариствах застосовують скорочену номенклатуру калькуляційних статей, тобто затрати, яка створюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються належно до їхньої економічного змісту. задля відзначення собівартості окремих різновидів продукції застосовується групування затрат за статтями калькуляції.

Підприємства формують номенклатуру статей затрат, керуючись міжгалузевими та галузевими положеннями (інструкціями), а також виходячи з своєї облікової політики. Номенклатура статей повинна збігатися з вимогам оціночності, контролю, прогнозних обрахунків і повинна сприяти різновиділенню прямих затрат.

Щоб мати ймовірність детально розглядувати альтернативні варіанти операцій задля прийняття вирішення та організація, потрібно впорядкувати затрати таким чином:

витрати потенційного періоду, яка ураховуються та не ураховуються при оцінках;

безповоротні затрати або затрати минулого періоду;

поставлені затрати внаслідок прийнятого альтернативного напрямку дій;

інкрементні та маржинальні затрати.

Останній групі затрат приділяється особлива увага при прийнятті вирішення про зростання об'ємів виробництва. Ці затрати з'являються внаслідок виробництва додаткових одиниць продукції. Відміна інкрементних затрат від маржинальних полягає у через те, яка маржинальні затрати являють собою додаткові затрати на одиницю продукту, а інкрементні являється по суті додатковими затратами, тобто наслідком зростання об'єму виробництва цілої групи одиниць продукції. Принципи обліку затрат напрямком їхньої розподіленну поміж продуктами не підходять задля проведення контролю за ними та їхньої відрегулювання, оскільки цикл виробництва продукту може складатися із декількох різноманітних технічних дій, за кожну із яких збігається з окрема особа чи підрозділ. через те, маючи зведену інформацію про собівартість продукції, нереально точно відзначити, як розподіляються затрати поміж окремими дільницями виробництва.

Враховуючи все вищевикладене, можемо зробити звіт про те, яка витрати, затрати і собівартість, являється найважливішими економічними категоріями. Їхній ступінь багато у тому визначає обсяг прибутку та рентабельності товариства, якісність його підприємницької роботи. Зниження й оптимізація затрат являється одними із головних напрямків удосконалювання економічної роботи кожного товариства. через те головним задачею економіста являється не лише підрахування вже власних затрат, але та знаходження всеможливих напрямків їхньої зниження.



Зміст Вперед >