Контроль і ревізія ефективності використання основних засобів підприємств

Курсова робота
на тему:

Контроль і ревізія ефективності використання основних засобів підприємств

(на матеріалах ВАТ «Козятинський маслозавод»)


Зміст

Вступ

1. Економічна сутність основних засобів та їх контроль та ревізія

2. Аналіз нормативно-правової бази та оцінка спеціальної літератури з теми дослідження

3. Організаційно-економічна характеристика базового підприємства

4. Організаційно-інформаційна модель контролю і ревізії основних засобів

4.1. Предмет, об’єкт, суб’єкти та завдання контролю і ревізії основних засобів

4.2. Інформаційне забезпечення контролю і ревізії основних засобів

4.3. Планування контролю і ревізії основних засобів

5. Методика контролю і ревізії операцій з основними засобами підприємства

5.1. Контроль легітимності операцій з основними засобами

5.2. Контроль стану бухгалтерського обліку основних засобів

5.3. Ревізія ефективності використання основних засобів

6. Застосування новітніх інформаційних технологій при контролі та ревізії основних засобів підприємства

7. Узагальнення та реалізація результатів контролю та ревізії основних засобів

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури


Вступ


Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов’язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня.

Реформування форм власності в Україні й утворення нового механізму господарювання викликали істотні зміни в організації і методах здійснення контрольно-ревізійної діяльності.

В умовах ринкової економіки зростає потреба в достовірній обліковій і звітній інформації про діяльність суб'єктів, що хазяюють, (державних, приватних, муніципальних і інших підприємств, акціонерних товариств, асоціацій, концернів і ін.).

Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів необхідна власникам підприємств для підвищення ефективності їхньої роботи; комерційним банкам і іншим позикодавцям для компетентної оцінки платоспроможності підприємств і імовірності повернення кредитів; акціонерам для контролю за діяльністю акціонерного товариства; постачальникам і іншим кредиторам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари і зроблені послуги; потенційним інвесторам для запобігання ризику при вкладенні своїх капіталів.

Контроль є складовою частиною керування суспільним відродженням. Держава не може нормально функціонувати без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту й інших сфер громадського життя в державі. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, у якому відбуваються серйозні зміни в процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського керування, законодавчої і виконавчої влади.

Власники та кредитори позбавлені можливості самостійно впевнитись у тому, що всі численні операції підприємства законні та правильно відображені у звітності, тому вони відчувають потребу у здійсненні ефективного контролю за діяльністю цих підприємств.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств та дотримання ними законодавства необхідне державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування, суддям, прокурорам, та слідчим для підтвердження достовірності фінансової звітності, яка їх цікавить.

Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії “основні засоби”.

Так як роль основних засобів дуже важлива на кожному підприємстві, то контролю і ревізії ефективності їх використання є важливим етапом перевірки звітності підприємства.

Метою курсової роботи є розробка системи контролю та ревізії ефективності використання основних засобів підприємств на основі теоретичного вивчення проблем та критичного аналізу діяльності досліджуваного комунального підприємства.

Для досягнення поставленої мети курсової роботи необхідно виконати наступні завдання:

визначити економічну сутність основних засобів та роль їх контролю та ревізії в системі управління комунальним підприємством;

здійснити огляд нормативної бази, спеціальної та періодичної літератури з проблем контролю і ревізії основних засобів;

розкрити організаційні та методологічні засади оліку, контролю та ревізії використання основних засобів на базі досліджуваного підприємства;

визначити порядок застосування автоматизованого робочого місця ревізора при контролі та ревізії операцій з основними засобами;

розглянути порядок узагальнення та реалізація результатів контролю та ревізії основних засобів.

Об'єктом дослідження курсової роботи обрано комунальне підприємство ВАТ “Козятинський маслозавод.



1. Економічна сутність основних засобів та їх контроль та ревізія


Перш ніж розкрити економічну сутність основних засобів необхідно зазначити, що основні засоби входять до групи необоротних активів які в свою чергу є найважливішою складовою активів підприємства.

Активи – це ресурси контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Необоротні активи –це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать підприємству і забезпечують його функціонування, термін корисного використання яких більше 1 року.

Отже, роль основних засобів як складової активів підприємства у тому що вони забезпечують функціонування підприємства та отримання еконмічних вигод.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” та Інструкцією №291 Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженою Міністерством фінансів України від 30.11.99р. (далі Інструкція №291) до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні основних засобів присутнє поняття використовуються для здійснення соціально-культурних функцій, що дозволяє говорити про те, що основні засоби невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до основних засобів для цілей фінансової звітності.

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до основних засобів, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу основних засобів саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Як і будь-який актив, основні засоби відображається в балансі при додержанні двох умов:

існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;

оцінка основних засобів може бути достовірно визначена.

Відносно імовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого основного засобу.

Виходячи з визначення основних засобів за П(С)БО 7, такими цілями є:

використання основних засобів в процесі виробництва;

використання основних засобів в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

використання основних засобів для надання в оренду іншим особам;

використання основних засобів для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості основних засобів: історична собівартість, справедлива вартість.

Історична собівартість основних засобів визначається на рівні первісної оцінки основних засобів, котра включає в себе:

фактичну вартість об'єкта основних фондів;

вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;

витрати на транпортування;

витрати на дрежавну реєстрацію;

витрати, пов'язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов'язаних з процесом введення основних засобів в експлуатацію) тощо.

Не включаються до складу первісної вартості основних засобів і відображаються у складі витрат:

витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі основних засобів;

понаднормативні суми відходів;

понаднормативні витрати на оплату праці;

загальногосподарські витрати.

Під справедливою вартістю основних засобів розуміється вартість основних засобів, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка основних засобів визначається таким чином:

земля і будівлі - ринкова вартість;

машини і обладнання - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;

інші основні засоби - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження грунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів.

Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка основних засобів, здійснена незалежними експертами.

Виходячи з вимог Інструкції №291 зарахування на баланс основних засобів, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого основного засобу, при спорудженні основних засобів власними силами, при одержанні основних засобів безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з основними засобами.

Оцінка споруджуваного власними силами (господарским способом) основного засобу проводиться із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понаднормовані відходи, понаднормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повина перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємствта і відображається у Звіті про фінансові результати.

Згідно з П(С)БО 7 існує такий різновид основних засобів, які обов'язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфікованих активів. Наприклад, кваліфікованими активами є буділві і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.

При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються до складу його первісної вартості.

У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з основними засобами. Відповідно до П(С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт основного засобу, у результаті чого планується відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість основних засобів, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду.

Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта основних засобів, у результаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта.

У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П(С)БО 7 має право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума доооцінки відображається в статті Інший додатковий капітал. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумой попередніх дооцінок залишкова вартість об’єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.

Контроль є складовою частиною в системі управління комунальним підприємством. Підприємство не може нормально функціонувати без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом прибутку тощо.

Ревізія, в свою чергу, є складовою частиною наступного господарського контролю, одним із методів його впровадження.

Згідно з ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємства по додержанню законодавства по фінансовим питанням, достовірності обліку та звітності, спосіб документального виявлення недостач, перевитрат, крадіжок грошей та матеріальних цінностей, попередження фінансових порушень.

Згідно з вищезазначеним можна зробити такий висновок, що роль контролю і ревізії основних засобів в системі управління підприємством є:

- оцінка виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства;

- ефективності використання основних засобів;

- забезпечення збереження основних засобів;

- виявлення фактів порушень, встановлення причин та умов, що їх спричинили;

- застосування заходів по їх ліквідації та попередженню в майбутньому.


Зміст Вперед >