Оцінювання і аналіз фінансового стану підприємства

Курсова робота (код: sam630)

Предмет:
фінансовий аналіз

Аналіз фінансової стійкості підприємства

За часом проведення оцінки фінансова стійкість поділяється

Поточна фінансова стійкість – опис господарювання підприємства, що оцінює аналітиком в момент його проведення. Щоб кількісно виміряти цей показник доцільно використати всі показники фінансової стійкості, отже, тих, що характеризують ефективність управління капіталом, активами і грошовими потоками підприємств.

Перспективна фінансова стійкість – являє собою характеристику господарювання підприємств в майбутньому, отже, можливість, що фінансовий стан за певний час відповідатимуть встановленим критеріям. Іншими словами, це здатність підприємств у довгостроковому плані стабільно генерувати доходи, достатні для погашення зобов’язання перед інвесторами, та задовольняти інтереси власників.

Бажана фінансова стійкість повинна визначаєтися підприємством самостійно на підставі можливостей та потреб.

Таким чином, фінансову стійкість підприємства можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація типів фінансової стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості

Виділяють наступні види фінансової стійкості:

Абсолютна фінансова стійкість – досягається за умови, коли підприємство має оборотні активи, які більша за суму його запасів; це характерно для підприємства із рівноважним фінансовим циклом, тобто вільні кошти генеруються після сплати заборгованості; підприємство має максимальну безпеку.

Нормальна або достатня фінансова стійкість – характерна для ситуації, коли сума запасів підприємства більша за власні оборотні активи, але менша за суму нормальних джерел фінансування; коли фінансовий цикл підприємств являється дефіцитним, однак залучені фінансові ресурси і відсотки по них можуть бути сплачені за рахунок адекватного заміщення операційного циклу; безпека підприємств оптимальна, положення надійне, платоспроможність гарантована.

Критичний фінансовий стан або зона напруженості – сума запасів перевищує суму нормальних джерел фінансування; фінансовий цикл дефіцитний; безпека ще деякою мірою зберігається, але вона відносна; платоспроможність має лише потенційний характер.

Катастрофічний фінансовий стан або зона ризику існує, якщо поряд із попередньою умовою підприємства мають прострочену кредиторську заборгованість, що свідчить про незадовільну платіжну дисципліну в розрахунках із кредиторами; безпека відсутня, платоспроможність втрачена, виникає ризик, який змінюється від мінімального до максимального.


Презентація на тему фінансовий аналіз фінансового стану



Фінансова стійкість як певний фінансовий стан підприємства

Фінансова стійкість являється ідеальною при умові, що власний капітал підприємств перевищує немобільні активи, та достатньою, якщо власний капітал менший за суму немобільних активів, але більша за суму нефінансових активів.

Фінансова рівновага досягається тоді, коли сума власного капіталу дорівнює сумі нефінансових активів, а позикового – сумі фінансових активів.

Фінансова нестійкість виникає, якщо сума власного капіталу менша за суму нефінансових активів. Вона може виявлятися у стані напруженості та, відповідно, може бути короткостроковою (коли підприємство не може у встановлений строк погасити прострочену заборгованість, але має інтенсивний приток прибутку, що дозволить погасити її разом із нещодавно залученими коштами у нормативно встановлений період) та тимчасовою (підприємство не має достатньо коштів для своєчасного погашення зовнішньої заборгованості, але за рахунок мобілізації частини ліквідних або неліквідних активів зможе покрити свої зобов’язання). Або наближатися до зони ризику, тобто бути довгостроковою (коли суб’єкт може гасити борги лише мобілізацією всіх наявних коштів).

За рівнем фінансової стійкості

Високий рівень фінансової стійкості – це становище його фінансового ресурсу, їхнього формування, розподілу і застосування, яке забезпечить стабільний, прискорений шлях розвитку підприємств за умови збереження плато- та кредитоспроможностей, переважна більшість факторів оцінювання фінансової стійкості відповідає рекомендованим (бажаним) значенням.

Стан прийнятного рівня фінансової стійкості не завжди є бажаним, але задовольняє керівництво підприємств в певних періодах часу. Може виявлятися у ситуації погіршення окремих часткових показників фінансової стійкості, але не зачіпати суттєвих, оскільки ці показники все ще знаходяться у допустимих межах.

Незадовільний рівень характеризується погіршенням усіх показників фінансової стійкості підприємства, відсутністю можливості подолати власними силами стан потенційної або повної неплатоспроможності.

За характером прояву у часі

Постійна фінансова стійкість характерна для певного періоду діяльності підприємства (звітного періоду, стадії життєвого циклу) та пов’язана з дією постійних факторів, які можна передбачити.

Щоб оцінити фінансову стійкість підприємств пропонується використовувати наступні показники, наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Алгоритми розрахунків показників фінансової стійкості підприємства

Показники фінансової стійкості

Тимчасова фінансова стійкість має перманентний характер і виникає лише на окремих етапах здійснення певної фінансово-господарської операції (наприклад, підприємство залучило на короткостроковий період кредитні ресурси, тому впродовж часу їх використання воно може бути неплатоспроможним, але прибутковим; після погашення кредиту фінансова стійкість підприємств автоматично відновлюється).



Аналіз рентабельності підприємства

Важливіше економічне значення щоб аналізувати фінансовий стан підприємств в оцінці рентабельності (прибутковості) його господарювання.

На сьогодні, залежно від інтересів користувача, існує велика кількість показників рентабельності. Алгоритми їх розрахунку наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Алгоритми розрахунків показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності

Шляхом регулювання структури капіталу суб’єкт управляє, з одного боку, збільшенням суми власного капіталу, яка забезпечує додаткові можливості щодо надання позикового капіталу, а з іншого – своєю фінансовою стійкістю. Задля цього необхідно оцінити якість керування капіталом підприємства із позицій забезпечення максимальної віддачі на власний капітал або ж максимізації його фінансової рентабельності. Цей показник є досить важливим, оскільки деякі науковці вважають, що критерієм оптимальності співвідношення власних і позикових коштів є максимізація якості функціонування власного капіталу. Саме тому першочергового значення набуває показник фінансової рентабельності (рентабельності власних коштів).

Фінансова рентабельність є тим інтегральним показником, що відображає ефективність як господарської (економічної), так і фінансової діяльності. Акціонери підприємств мають можливість отримати дохід у вигляді дивідендів та як збільшення вартості своєї власності. Обидва ці напрями передбачають використання одного і того самого джерела – чистого прибутку.

Критерієм рівня рентабельності є ступінь відповідності власного капіталу рівню показника рентабельності інвестицій в інших сферах. Якщо виконується умова, що рентабельність власного капіталу більша, ніж рентабельність інвестицій, то цінність підприємства для власників достатньо висока, а ефективність здійснених організаційних змін можна вважати очевидною.

Аналіз ділової активності підприємства

Механізм, щоб оцінити ділову активність наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Алгоритми розрахунку показників ділової активності підприємства

Показники оборотності

Для комплексного оцінювання фінансового становища підприємств, що дозволяє поєднати критерії ліквідності, фінансової стійкості і рівня ризику, застосовують модель, що базується на використанні модифікованого бухгалтерського балансу. Із цією метою користуються показникам: індикаторами фінансової стійкості, ліквідності, безпеки чи ризику.

Індикатори та шкали фінансової стійкості. В певний момент часу фінансова стійкість підприємств може перебувати в таких станах: стійкості, рівноваги та нестійкості, що розраховуються по формулі, що виражає різницю між власним капіталом та нефінансовим активами. Саме ця різниця і називається індикатором фінансової стійкості (ІФ.С) та розраховується як:

ІФ.С = ВК – НА = ФА – ПК,

де ВК, ПК – суми власного та позикового капіталу підприємства, відповідно;

НА, ФА – суми нефінансових та фінансових активів, відповідно.

Таким чином, перевищення власного капіталу над нефінансовими активами характерне для фінансової стійкості. При цьому фінансові активи перевищують позиковий капітал та не лише гарантують покриття зобов’язань, але й забезпечують можливість маневрування власними вільними фінансовими активами. Недостатність власного капіталу порівняно з нефінансовими активами означає фінансову нестійкість, коли фінансові активи не забезпечують покриття зобов’язань підприємства. Граничні значення індикатора та інших показників фінансової стійкості в різних зонах, а також характеристики критичних точок, що їх розділяють.

Індикатори та шкала ліквідності

Зони диференційованої шкали фінансової стійкості підприємства розрізняються за показниками платоспроможності. У зоні абсолютної стійкості сума зобов’язань підприємства покриваються оборотними активами, що вказує на абсолютну платоспроможність чи ліквідність.

У зоні достатньої стійкості вся сума зобов’язань підприємства покриваються фінансовими активами, що означає наявність гарантованої платоспроможності.

Зона напруженості характерна тим, що в покритті зобов’язань беруть участь не тільки фінансові, але і нефінансові (але ліквідні) активи, що означає наявність ліквідності чи потенційної платоспроможності.

При ризикововсті на підприємстві сума ліквідних коштів є недостатньою, отже, являється неплатоспроможним.

Отже, можна виділити такі стани платоспроможності підприємства:

- абсолютна платоспроможність – уся сума зобов’язань покрита мобільними активами підприємства;

- гарантована платоспроможність – усі зобов’язання покриваються фінансовими активами підприємства;

- потенційна платоспроможність – за умови, що в покритті зобов’язань беруть участь не тільки фінансові, а й нефінансові (ліквідні) активи підприємства;

- неплатоспроможність – підприємство має нестачу ліквідних коштів для покриття фінансових зобов’язань.

Основним показником, що характеризує рівень платоспроможності підприємства, є індикатор абсолютної платоспроможності (ІП), який вказує на достатність, надлишок чи недостатність грошових коштів порівняно з поточними зобов’язаннями підприємства. Його можна розрахувати як:

ІП =МФА – ПК = ВК – НМА,

де МФА, НМА – сума мобільних та немобільних фінансових активів підприємства, відповідно.

Індикатор та шкала безпеки чи ризику. Шкала безпеки чи ризику будується на основі зіставлення власного капіталу підприємства з нефінансовими неліквідними активами (НЛНА). Такий індикатор виявляє резерви власних оборотних активів, які, за їх наявності, створюють фінансову безпеку. Він розраховується за формулою

ІБ = ВК – НЛНА.

У загальному вигляді на основі цієї моделі модифікованого балансу фінансовим станом підприємства управляють, використовуючи розглянуті три шкали та їх взаємозв’язок.

Запропоновані підходи діагностики фінансового стану підприємства дають змогу отримати повну картину та обґрунтовано розробити рекомендації щодо його поліпшення та підвищення ефективності використання коштів із усіх можливих джерел. Це дозволить активізувати ділову активність менеджерів підприємства та рівень використання як власних, так і позикових коштів.



Схожі готові теми:

Вишліть номер телефону або e-mail і ми з Вами зв'яжимось




Клікніть, щоб відкрити форму зв'язку