Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Мета і завдання аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості

В умовах дефіциту капіталу, коли довгострокові зовнішні джерела фінансування є досить обмеженими й найчастіше важко доступними, а внутрішніх недостатньо для забезпечення нормального функціонування, вітчизняні підприємства змушені звертати особливу увагу на управління кредиторською й дебіторською заборгованістю. Великі розміри заборгованості знижують ліквідність активів підприємства, негативно впливають на фінансову платоспроможність, а також відволікають грошові кошти. Так за товари, роботи, послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після закінчення звітного періоду має сплатити податки державі, заробітну плату працівникам, розрахуватися за оренду, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари своєчасно не надійшла, підприємство вимушене перетворити власні високоліквідні активи в грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов`язань та запобігання банкрутству. У зв’язку із цим рішення проблеми стягнення платежів із дебіторів і виконання зобов'язань перед кредиторами є одними з необхідних умов підвищення ефективності функціонування підприємств, і постійними заходами адаптації до умов зміни зовнішнього середовища.

Значущість аналізу дебіторської й кредиторської заборгованості визначається, з однієї сторони тим, що недостатня увага до цього питання може привести цілком благополучне підприємство до банкрутства, з іншого боку - реструктуризацію заборгованості доцільно розглядати як метод фінансового оздоровлення підприємства. Саме тому, належний аналіз та контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості сприятимуть ефективному управлінню їх розмірами, строками утворення на підприємстві та посиленню якості контролю за своєчасним здійсненням розрахунків між підприємствами, що підтверджує актуальність обраної теми.

Метою роботи є дослідження методичних і практичних аспектів відображення дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах, шляхи управління ними та методи оптимізації в умовах ринкової економіки.

Основним завданням, яке досліджується в роботі є визначення методики аналізу ефективного управління дебіторською та кредиторською заборгованістю та реалізація сис-темного підходу до розробки політики фінансового оздоровлення підприємства, що дозволяє уточнити основні цілі й принципи даного процесу на основі розширення системи показників.

Об’єктом дослідження виступає дебіторська та кредиторська заборгованість, яка утворилася внаслідок господарської діяльності підприємства, її аналіз та пошук шляхів оптимізації.

Теоретичні й практичні аспекти аналізу управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємств із різним ступенем повноти розглядалися в працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: І. Балабанова, В. Белолипецкого, И. Бланка, О. Єфімовій, В. Завгороднього, В. Ковальова, Г. Митрофанова, Є Мниха, Р. Сайфулина, Н. Самсонова, В. Сопка, А. Шеремета, Дж. Бейли, Ю. Бригхема, Б. Коласса, Р. Мертона, С. Росса, Э. Хелферта, Р. Холта, Дж. Финнерти та інших.

Так, В. Лень дає ґрунтовне визначення видів дебіторської і кредиторської заборгованості, досліджує їх сутність та класифікацію. Більш докладно описують виникнення кредиторської заборгованості та її негативний вплив на економічну систему підприємства В. Гриньова та В. Коюда. В наукових досліджених О. Бондаренко запропоновано методику ефективного управління портфелем дебіторської заборгованості на підприємстві. З метою покращення організації управління заборгованістю В. Сопко та В. Завгородній запропонували визначити об`єкти заборгованості відповідно до термінів її погашення та згрупувати за видами заборгованості. У роботах С. Валдайцева, Н. Вараксіній, С. Кована, О. Степанової, А. Тюриної велика увага приділяється питанням реструктуризації заборгованості підприємств [2, 3, 6,11].

Однак, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених проблемам управління заборгованістю, існує необхідність більш глибокого вивчення можливостей фінансового оздоровлення його заборгованості. Разом із тим, результати наукових досліджень більшості перерахованих учених послужили базою при виборі й обґрунтуванні зазначених методів.




Стадії аналізу розрахунків з дебіторамиі кредиторами

Аналіз управління дебіторською та кредиторською заборгованостями підприємства в рамках знаходження механізмів підвищення ефективності фінансово-економічної включає:

аналіз динамики і структури заборгованості;

аналіз показників оборотності;

виявлення можливих резервів зменшення заборгованості та аналіз шляхів їх впровадження.

В рамках проведеного дослідження розглянемо спочатку аналіз дебіторської заборго-ваності. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Аналіз статистичних даних показав, що за період 2002-2006 рр. в Україні щодо дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів підприємств спостерігалася тенденція незначного зростання, а у подальшому – падіння обсягів дебіторської заборгованості. В цілому на кінець 2006 р. порівняно з 2002р.обсяги заборгованості знизилися на 5.7% [12]. Значення такого аналізу особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості слід приділити дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги, яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Загальна сума дебіторської заборгованості по таких операціях залежить від двох основних факторів: обсягу продажу у кредит, тобто без попередньої або негайної оплати, і середньої тривалості часу між відпусткою (відвантаженням) і пред'явленням документів для оплати. Величина цього часу визначається кредитною й обліковою політикою підприємства, до складу якої, на нашу думку, входить:

політика інкасації;

визначення рівня прийнятного ризику відпуску товарів у борг;

розрахунок величини кредитного періоду;

стимулювання дострокового платежу шляхом надання цінових знижок.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів. З метою аналізу розрахунків з покупцями і замовниками складається аналітична таблиця за формою табл. 1.

Таблиця 1

Відомість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Покупець (замовник)

Дата утворення

Заборгованість на початок періоду

Відвантажено

Сплачено

Заборгованість на кінець періоду

Дата

сума

в т. ч. ПДВ

дата

сума

1

2

3

4

5

6

7

8

9

За даними цієї аналітичної таблиці визначають:

1) загальну суму дебіторської заборгованості (підсумок гр. 3 + гр. 5 – гр. 8 = гр. 9);

2) заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;

3) за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця (табл. 2), за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення.

Таблиця 2

Аналіз стану дебіторської заборгованості

Статті дебіторської заборгованості

Усього на кінець звітного періоду

У тому числі за часом виникнення

до одного місяця

від одного до трьох місяців

від трьох до шести місяців

від шести місяців до року

понад один рік

1

2

3

4

5

6

7

Регулярне ведення такої відомості дає змогу аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Адже значне збільшення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.


Удосконалення стану дебіторської і кредиторської заборгованості

Одним з основних способів покращення діяльності підприємства є реалізація методів запобігання невиправданого росту дебіторської заборгованості підприємства, забезпечення повернення боргів і зниження втрат при їхньому неповерненні. Для цього на підприємстві необхідно запровадити:

реалізацію боргів дебіторів банку, що здійснює факторингові операції;

погашення заборгованості шляхом заліку, новації, відступного, тобто надання зустрічної однорідної вимоги;

періодичний контроль граничної суми відпуску товарів (робіт, послуг) у борг і уникати дебіторів з високим ризиком несплати;

налагодження оперативного документообігу при реалізації великої кількості продукції (а саме, негайне виставлення рахунків покупцям);

визначати строк прострочених платежів на рахунках дебіторів;

обмін дебіторської заборгованості на акції або частки участі в капиталі підприємства-боржника з метою посилення свого впливу в його бізнесі.

Однак, аналіз росту дебіторської заборгованості не можна вважати лише негативним явищем у фінансово-економічній діяльності підприємства. Якщо дебітори надійні, акуратні в платежах і вигідні за умовами поставки і ціною продажу, збільшення їхніх боргових зобов’язань приводить до росту обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), до підвищення доходів і прибутку підприємства. До того ж нормальна дебіторська заборгованість може бути ліквідним активом, її можна оформити векселем, продати, поступитися банку або іншому підприємству.

Проте дебіторська заборгованість у балансі й віднесення її до ліквідних активів не гарантують повне одержання грошових коштів. Частина боргів дебіторів може бути списана у зв’язку із закінченням строків позовної давності, стягнута по форс-мажорним обставинам. Непередбачуваність господарських ситуацій, у яких можуть виявитися підприємства-платники, розлад грошового обороту і ряд інших причин можуть привести до втрати значної частини оборотних коштів підприємства-постачальника, створити й у нього проблеми з поточною платоспроможністю. Все це позначиться на ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства та показниках ділової активності підприємства, головними з яких є показники оборотності.


Оцінка оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості полягає в тому, що дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого періоду [2, 4, 8-10].

1. Оборотність дебіторської заборгованості

Од = В : Д, (1)

де Од — оборотність дебіторської заборгованості;

В — виручка від реалізації продукції;

Д — середня дебіторська заборгованість.

2. Період погашення дебіторської заборгованості :

Пд = 360 днів : Од, (2)

де Пд — період погашення дебіторської заборгованості;

Од — оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів

Да = [Дз : Па] 100, (3)

де Да — частка дебіторської заборгованості в поточних активах;

Дз — дебіторська заборгованість;

Па — поточні активи (2 + 3 розділ активу балансу).

4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою

Дз = Д : В, (4)

де Д — середня величина дебіторської заборгованості;

В — виручка від реалізації продукції.

При аналізі даних показників принциповим є питання, чи відповідає сума неоплаченої дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду сумі продажу в кредит, що повинна залишатися неоплаченою з обліком надаваних компанією умов комерційного кредиту. Наприклад, якщо підприємство продає з умовою оплати через 30 днів, то сума дебіторської заборгованості повинна дорівнювати обсягу реалізації за попередній місяць. Якщо в балансі дебіторська заборгованість дорівнює обсягу реалізації за 40 або 50 днів, це може означати, що ряд контрагентів має труднощі з оплатою рахунків або порушує умови кредиту, або для реалізації своєї продукції підприємство було змушена збільшити строк оплати. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може бути зроблений тільки шляхом визначення "віку" всіх рахунків дебіторів по книгах компанії й класифікації їх по кількості неоплачених днів: 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д. - і далі шляхом порівняння цих строків з умовами кредитування по кожній угоді . Але такого роду аналіз вимагає доступу до внутрішньої інформації компанії (як це представлено в табл. 1 та табл. 2), тому зовнішній користувач інформації змушений задовольнятися приблизним показником, який зіставляє дебіторську заборгованість і обсяг реалізації за 1 день, і проводить наступне співвідношення цієї величини із середнім значенням дебіторської заборгованості протягом року.

Поряд з аналізом дебіторської заборгованості необхідно вивчати та управляти кредиторською заборгованістю, її складом, структурою.

Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури за даними форми № 1 Баланс. Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітним періодом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування, перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства. Так, сьогодні з огляду на масштабний характер в українській економіці неплатежів між господарюючими суб'єктами, у бюджетні та позабюджетні фонди зневажати цим явищем неможна. За статистичним даними частка простроченої кредиторської заборго-ваності становить близько 21,8% у загальному її обсязі. Найбільша частка простроченої кредиторської заборгованості приходиться на підприємства промисловості (46,5%) [12,14].

Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості.

Оборотність кредиторської заборгованості також може стати об'єктом аналогічного аналізу. Однак, аналіз ускладнюється тим, що рахунки до сплати повинні зіставлятися з тими закупівлями, які були зроблені в даному звітному періоді. Зовнішній користувач інформації може це зробити тільки у випадку аналізу торговельного підприємства, суму закупки якої можна легко визначити, склавши різницю між товарно-матеріальними запасами на початок і кінець звітного періоду із сумою собівартості реалізованої продукції за цей звітний період.

На виробничому підприємстві інформація такого роду схована на рахунках собівартості реалізованої продукції та в сумі товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду. Приблизний підрахунок може бути зроблений шляхом зіставлення суми рахунків до оплати із середнім щоденним використанням сировини, якщо величина цієї статті витрат може бути визначена на основі даних фінансового звіту. Розглянемо дану ситуацію на прикладі. Матеріальні витрати підприємства в рік складають 654 116 грн. Припускаючи більш-менш регулярну закупівлю прямих матеріалів, можна розрахувати, що денна норма закупівлі склала 654 116 / 365 = 1 792.1 грн./д. Середній обсяг кредиторської заборгованості склав 120 094 грн. Таким чином, середній строк погашення кредиторської заборгованості становить 120 094 / 1 792, 1 = 67 днів.

Хоча кредиторська заборгованість оцінюється як джерело короткострокового залучення грошових коштів, не можна керуватися принципом "чим більше, тим краще". Існують економічні й етичні межі заборгованості кредиторам. Накопичені прострочені борги кредиторам загрожують несправному платникові втратою довіри постачальників і підрядників, банків, інвесторів і, в остаточному підсумку, загрожують банкрутством. У ряді випадків підприємству необхідно піти на зменшення заборгованості з метою скорочення витрат по обслуговуванню борга. За допомогою методів аналізу підприємству необхідно визначити власний поріг припустимої заборгованості. Вважається, що оптимальне співвідношення власних і залучених коштів, так званий золотий перетин балансу, повинно перебувати в пропорції 60:40 або 70:30. Це гарантує забезпечення кредиторської заборгованості, своєчасне повернення боргів і одночасно рятує підприємство-дебітора від погрози боргової залежності.

Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості (табл. 3).

Таблиця 3

Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, тис. грн.

Показник

Дебіторська заборгованість

Кредиторська заборгованість

Перевищення заборгованості

дебіторської

кредиторської

1. Заборгованість за товари, роботи, послуги

300

225

75

2. За розрахунками з бюджетом

10

10

3. За розрахунками з авансами

12

110

98

4. За розрахунками з позабюджетними платежами

4

4

5. За розрахунками з оплати праці

10

10

6. За розрахунками з учасниками

35

35

7. За розрахунками зі страхування

3

3

8. Інші види заборгованості

2

2

Усього

314

397

77

160

Результатом такого аналізу може бути виявлення:

збільшення або зменшення дебіторської заборгованості;

збільшення або зменшення кредиторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців. При одночасному зростанні тривалості обороту дебіторської й кредиторської заборгованості у підприємства можуть виникнути істотні проблеми із платоспроможністю, а ймовірність своєчасної сплати боргів зменшується, що в короткостроковій перспективі приведе до зниження доходу.

Отже, аналіз управління дебіторською й кредиторською заборгованістю при підвищенні ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства і оптимізації системи його фінансового менеджменту, дозволяє керівництву: визначити, як змінилася величина боргових зобов’язань у порівнянні з початком року або іншого аналізованого періоду; оцінити чи оптимальне співвідношення дебіторської й кредиторської заборгованості; визначити й оцінити ризик дебіторської заборгованості, її вплив на фінансовий стан підприємства; знайти раціональне співвідношення між величиною кредиторської заборгованості та обсягом реалізації продукції, обсягом збільшення відпуску продукції в кредит; визначити межі цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків; спрогнозувати стан боргових зобов’язань підприємства в межах поточного року, що дозволить поліпшити фінансово-економічні результати його діяльності.

Список використаних джерел:

Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997 - 423 с.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. -М.: Финансы и статистика, 1999. - 256 с.

Бланк И.А. Управление денежными потоками. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — К. : Эльга; Ника-Центр, 2007. — 752с.

Бутко А.Д. Заремба О.О. Методи і моделі прийняття управлінських рішень в аналізі та аудиті. Навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2008. – 322 с.

Єпіфанов А., Міщенко В. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку// Банківська справа. – 1997 - №5 - С.39-45.

Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту. – К.: А.С.К., 1998

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібн. -К.: МАУП, 2000.-152с.

Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 512с.

Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. – К.: КНТЕУ, 2002.

Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: – К.: ЦНЛ, 2005.

Сопко В.В., Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б. Організація і методика проведення аудиту: Навч.-практичний посібник. - К.: Професіонал, 2006

Україна в цифрах 2006: Статистичний збірник. – К.:Техніка, 2007 р.

Фінанси підприємств: Підручник. / Під. ред. Поддєрьогіна А.М. – К.: КНЕУ.-2000. – 460с.

www.kmu.gov.ua/control/

www.cfin.ru