Аналіз основних засобів підприємства та ефективності їх використання

Економічна сутність основних засобів

Основні засоби є одним з найважливіших факторів будь-якого виробництва. їх стан та ефективність використання впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.

Раціональне використання основних засобів та виробничих потужностей промислового підприємства сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню виробництва продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних засобів є визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства, оцінка динаміки основних засобів підприємства в цілому і за видами, аналіз їх наявності та руху, оцінка якісного і технічного стану основних засобів, аналіз ефективності їх використання, визначення напрямів підвищення технічного рівня підприємства, обчислення резервів підвищення ефективності використання.

Для забезпечення ефективного управління основними засобами їх групують за такими ознаками:

за характером участі в процесі виробництва,

за належністю,

за використанням.

Етапи аналізу основних засобів

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання здійснюється за такими етапами:

Аналіз динаміки обсягу, складу та структури основних засобів у цілому і за їхніми класифікаційними ознаками.

Оцінка якісного стану основних засобів.

Аналіз ефективності використання основних засобів.

Аналіз динаміки основних засобів за обсягом,складом та структурою є підставою визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства,оцінки його виробничого потенціалу.

На зміну обсягу і структури основних виробничих засобів впливають такі фактори, як тип виробництва (масове, серійне, одиничне), характер та особливості процесу виробництва,технологія,рівень спеціалізації та кооперування,методи організації виробництва.

Збільшення основних засобів підприємства відбувається за рахунок капіталовкладень (будівництво, придбання устаткування, реконструкція підприємства), безкоштовного отримання основних засобів. Причинами зменшення основних засобів може бути реалізація основних засобів, ліквідація при повному зносі, надзвичайна діяльність підприємства (стихійне лихо, техногенна аварія тощо).

Якщо необхідно, аналіз наявності та руху основних засобів здійснюється за натуральними показниками (кількість одиниць устаткування в цілому і за видами тощо).

Якісний стан основних засобів підприємств харак­теризується структурою основних засобів, їх відповідністю основним вимогам науково-технічного прогресу в галузі, рівнем забезпеченості підприємства необхіднім устаткуванням, терміном експлуатації та ступенем зносу основних засобів, що використовуються.

Прискорення технічного розвитку галузей національної економіки вимагає зростання темпів оновлення основних засобів, особливо їх активної частини. Показники оновлення основних засобів використовують при аналізі їх якісного стану.


Аналіз якісного стану

Характеризуючи якісний стан основних засобів, визначають також показники фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці.

Для вивчення динаміки кількісного і якісного стану основних засобів підприємства використовують абсолютні показники первісної та залишкової вартості основних засобів, зносу, надходження та

вибуття основних засобів, а також коефіцієнти здатності, зносу, оновлення, вибуття та приросту основних засобів, фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці працівників підприємства.

Для визначення якісного стану основних засобів використовують також структурні показники,алгоритм обчислення.

Важливою складовою аналізу якісного стану основних засобів с оцінка їх технічного стану. Для характеристики вікової структури парку устаткування проводиться групування машин і устаткування за терміном експлуатації. Технічний стан у непрямій формі визначається його віковим складом, який характеризує питому вагу вікової групи у загальній кількості одиниць даного виду устаткування.

Підвищення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Оцінюючи технічний рівень основних засобів, доцільно розглянути організацію ремонту, модернізації засобів праці і вико­нання ремонтних робіт, звертаючи увагу на виконання ремонтних робіт у строк, високу якість ремонту, його економність. Для аналізу ступеня задоволення технічних потреб за основу розрахунку беруть величину виробничої потужності, яка визначається за продуктивністю активної частини основних засобів. При цьому, здійснюючи аналіз, необхідно враховувати виділення технологічної, виробничої та загальногосподарської системи основних засобів.

Оцінка структури основних засобів

Структура основних засобів, що забезпечує технологічний процес виробництва, визначає технологічну систему основних засобів. Виробнича система охоплює технологічну систему, а також необхідну інфраструктуру основних засобів для функціонування технологічної системи. А загальногосподарська система основних засобів містить виробничу систему, інфраструктуру основних засобів, які забезпечують повноцінну життєдіяльність підприємства і створюють умови для її прогресу. Для перелічених систем необхідна збалансованість. Як нестача, так і надлишок основних засобів за будь-якою системою або обмежують ділову активність підприємства, або формують непродуктивні витрати.

Оцінка ефективності використання основних засобів як одного з основних видів виробничих ресурсів, базується на використанні загальної для всіх видів ресурсів методики оцінки, яка передбачає обчислення і аналіз показників віддачі та місткості.

Під запасами ресурсів розуміють наявний обсяг .ресурсів на звітну дату, а під витратами — поточні витрати ресурсів, зокрема, за основними засобами - амортизацію. При зіставленні запасів ресурсів з доходом (виручкою) від реалізації продукції за звітний період слід обчислювати середню величину запасів за той же період.

Методика оцінки ефективності використання основних засобів

Одним із узагальнювальних показників ефективності викорис­тання основних засобів є фондовіддача, зростання якої є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу виробленої продукції.

Зростання фондовіддачі - головний фактор економії коштів, вкладених в основні засоби. З метою виявлення ефективності використання різних груп основних засобів показник фондовіддачі обчислюється за групами основних засобів, тобто за мінусом вартості основних засобів соціального призначення,за активною часткою промислово-виробничих запасів (машинам і обладнанню). Зіставлення темпів зміни фондовіддачі за різними групами основних засобів дає можливість визначити напрями удосконалення їх структури.

Іншим показником ефективності використання основних засобів є фондомісткість, яка визначається як відношення середньої вартості основних засобів до обсягу виробленої продукції і є оберненим показником до фондовіддачі. Особливого змісту набувають обчислення і оцінка фондомісткості в динаміці. Зміна фондомісткості вказує на приріст або зменшення вартості основних засобів на 1 грн. виробленої продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії чи перевитрат коштів у основних засобах.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягу випущеної продукції дає змогу визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1% приросту продукції. .Якщо граничний показник фондомісткості менший одиниці, має місце підвищення ефективності використання основних засобів і зростання коефіцієнта використання виробничої потужності.

Рентабельність основних засобів характеризує величину чистого прибутку, яку приносить кожна гривня основних засобів підприємства.

Показник оборотності основних засобів характеризує час, необхідний для здійснення повного обороту, в процесі якого основні засоби повністю перенесуть свою вартість на вироблену продукцію.

Крім загальних показників ефективності використання основних засобів, застосовують і часткові показники, зокрема, такі, як величина виробничих запасів па 1 кв. км виробничої площі, чистий прибуток на 1 кв. км виробничої площі.

З метою розробки технологічної політики підприємства необхідно провести поглиблений факторний аналіз показників ефективності використання основних засобів і насамперед фондовіддачі.

механізація і автоматизація виробництва, використання прогресив­ ної "технології, модернізація діючого обладнання;

збільшення часу роботи обладнання;

підвищення інтенсивності роботи обладнання, в тому числі шляхом забезпечення відповідності якості сировини і матеріалів вимогам технологічного процесу і підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу;

збільшення питомої ваги активної частини основних засобів;

збільшення частки діючого обладнання.

Підвищенню фондовіддачі сприяють такі фактори:

Для аналізу використання обладнання підприємства його групують залежно від ступеня використання. До наявного обладнання належить все обладнання, що числиться на балансі, незалежно від його технічного стану і місцезнаходження (тобто те обладнання, що знаходиться в цехах, на складах, як у робочому стані, так і у розібраному вигляді). Наявним є як встановлене, так і невстановлене обладнання. Встановлене обладнання це верстати, агрегати і машини, передані в експлуатацію і закріплені на робочому місці, а також обладнання, що знаходиться в ремонті та на модернізації. І невстановлене обладнання — це обладнання, що підлягає списанню з причини морального чи фізичного зносу, або те, що підлягає встановленню.

Важливе значення у сфері матеріального виробництва має проблема скорочення цілозмінних і внутрішньозмінних простоювань обладнання. Для оцінки завантаження обладнання використовують показники балансу часу.

Рівень цілозмінного використання обладнання характеризує коефіцієнт змінності, який обчислюється як співвідношення фактично відпрацьованої кількості верстато-змін за період і мак­симально можливої кількості верстатозмін, відпрацьованих встановленим обладнанням за одну зміну того ж періоду.

Ступінь внутрішньозмінного використання обладнання характеризує коефіцієнт завантаження обладнання, який визначається відношенням часу його фактичної роботи в годинах до ефективного фонду часу в годинах чи номінального фонду.

Цей показник дає змогу оцінити втрати часу з причин браку, холостої роботи обладнання, планово-попереджувальних ремонтів.

Ступінь використання номінального часу визначається відношенням ефективного фонду до номінального.

На основі даного коефіцієнта оцінюється вплив часу простоювань за технологічними причинами на результативні показники роботи обладнання.

Шляхи покращення використання основних засобів

Підвищити завантаження обладнання можливо лише за умови автоматизації виробництва, в основу якої закладено потенційні можливості випереджуючого зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю.

Підвищити завантаження обладнання можливо лише за умови автоматизації виробництва, в основу якої закладено потенційні можливості випереджуючого зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю.

Показники складу обладнання і використання робочого часу характеризують екстенсивну форму використання обладнання. Інтенсивність використання обладнання підприємства вимірюється кількістю виробленої продукції одним верстатом за одиницю часу. На продуктивність одиниці обладнання в свою чергу впливають такі фактори:

використання прогресивної технології;

використання сучасних методів організації та управління виробництвом;

рівень кваліфікації промислово-виробничого персоналу.

Факторний аналіз основних засобів

Аналіз причинно-наслідкових зв'язків у факторній системі фондовіддачі дає змогу побудувати декілька варіантів детермінованих факторних моделей:

1) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі їх активної частини та питомої ваги активної частини у загальній вартості основних засобів.

2) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі діючих машин і обладнання, питомої ваги активної частини у вартості основних засобів і питомої ваги діючого обладнання в активній частині.

Такі перетворення дають змогу вивчити вплив використання робочого часу і середньої вартості одиниці обладнання на фондовіддачу діючого обладнання. Приймаючи до уваги, що вартість діючого обладнання визначається як добуток кількості одиниць обладнання і середньої вартості одиниці обладнання, а випуск продукції - як добуток середньорічного виробітку та фактичного (корисного) фонду робочого часу.

Корисний час роботи обладнання залежить від номінального фонду робочого часу і коефіцієнта завантаження обладнання. Номінальний робочий час можна представити в свою чергу як добуток кількості відпрацьованих днів,коефіцієнта змінності і середньої тривалості одної зміни.

Таким чином,факторна модель фондовіддачі основних засобів дає змогу вивчити вплив складу обладнання,продуктивності одиниці обладнання за одну годину корисного часу і показників використання часу.

Зв'язок між факторами та результативним показником є функціональним,отже,факторний аналіз фондовіддачі основних засобів на її основі може здійснюватись за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок.

Методика кількісної оцінки впливу факторів на зміну фондовіддачі складається з таких елементів:

Визначення абсолютної зміни фондовіддачі у звітному періоді;

Побудова детермінованої мультиплікативної моделі;

Поетапна оцінка кількісного впливу факторів на зміну фондовіддачі.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується натуральними та умовно-натуральними показниками: отриманою продукцією з 1 м виробничої площі; чистим прибутком з 1 м виробничої площі; навантаженням на виробничу одиницю та іп. Вказані показники характеризують також ефективність використання виробничих засобів у пасивній частині. Випуск продукції з 1 м виробничої площі визначають як відношення обсягу випущеної продукції підприємства до його виробничої площі. Зростання виробленої продукції з 1 м виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання. Під час аналізу враховують прогресивні зміни у структурі виробничої площі.

Наявність, структура, технічний стан основних засобів та ефективність їх використання є визначальними факторами виробничої потужності підприємств.

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг виробництва продукції визначеного асортименту і якості за одиницю часу. Вона визначається потужністю провідних виробничих підрозділів (цехів, дільниць) і має визначальну роль в аналізі збалансованості забезпечення основними засобами.

До головних елементів, що визначають виробничу потужність, належать:

склад устаткування і його кількість за видами;

техніко-економічні показники використання машин і устаткування;

виробнича площа підприємства;

фонд часу роботи устаткування;

експлуатаційні можливості машин і устаткування.

Ступінь використання виробничої потужності визначається як співвідношення фактичного обсягу випуску продукції і величини виробничої потужності підприємства.

Отже, в ході написання статті були розкриті і поставлені задачі і питання.

У роботі були ретельно вивчені питання, пов'язані з визначенням основних засобів,методикою аналізу використання .

Так, було дане визначення основних засобів як частини виробничих фондів, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукт, що виготовляється поступово, по частинах, по мірі використання.

Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносять засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, а до невиробничих - ті основні засоби, які створюють умови для життя працівників. Особлива увага приділяється діленню основних засобів на активну і пасивну частину. Збільшення частки активної частини основних засобів сприяє підвищенню показників випуску продукції і економічної ефективності діяльності підприємства.

Для більш ефективного використання основних коштів можа прийняти наступні заходи: введення в дію не встановленого обладнання, скорочення цілодобових і внутрьозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне використання обладнання, впровадження заходів НТП, підвищення кваліфікації робочого персоналу і інш.

 

Список використаних джерел

Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяй­ственних предриятий: Учебник. – М.: ИНФРА – N,2003. – 197 с.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2 вид., стер. –К.: Алерта, - 485 с.

Фінасовий аналіз: Навч. Посіб. / Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т,2002 301 с.

Чернелевский Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: Підручник. – К.,2003. – 312 с.

Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. – Минск:2003.