Контроль системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств

В умовах ринкової економіки стрімко зростає значущість системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, оскільки система бухгалтерського обліку та фінансової звітності є основним джерелом інформації, необхідної внутрішнім та зовнішнім користувачам для оцінки діяльності підприємства в цілому, а також для цілей фінансового аналізу, прийняття ділових та управлінських рішень.

Система бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні потребує реформування, запровадження методології розкриття економічної інформації за міжнародними стандартами для забезпечення відкритості, прозорості та зіставності фінансової звітності суб’єктів господарювання. Це пов’язано з якісно новим напрямом розвитку фінансового сектору в Україні, зокрема, з наближенням нашої держави до Європи, а відповідно – західного методу стандартизації, а також – із залученням іноземних інвестицій в економіку, виходом вітчизняних підприємств на міжнародні ринки капіталу.

Разом із вдосконаленням системи бухгалтерського обліку постає необхідність і у вдосконаленні контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, проблемою дослідження є визначення шляхів удосконалення контролю системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства.

Актуальність проблеми дослідження питання контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності полягає у тому, що вдосконалення контролю системи бухгалтерського обліку дасть можливість ефективніше встановлювати причини порушень із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Шляхи вирішення проблем контролю за діяльністю підприємств, зокрема контролю системи бухгалтерського обліку, аналізуються у дослідження як вітчизняних, так і закордонних науковців. Цим питанням у своїх працях займалися М.Т. Білуха, В.О.Шевчук, Є.В.Калюга, Н.І. Рубан, О.І Бланка, В.В. Сопко.


Метою статті є розгляд нових та аналіз уже існуючих теоретичних та практичних аспектів контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Результати дослідження. Контроль за господарською діяльністю підприємств і організацій є однією із найважливіших функцій господарського керівництва і управління. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які зумовлюються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Суть контролю полягає в тому, щоб за допомогою певної системи перевірок забезпечити виконання господарських планів, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [6].

Функції економічного контролю залежать від дій економічних законів, форм і цілей суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності.

При цьому поєднується державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту продукції.

Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об'єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому.

У більшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу, фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядові контрольно-ревізійні служби. На приватних підприємствах контроль держави за їхньою діяльністю обмежується перевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності ведення бухгалтерських рахунків (обліку), дотримання чинного законодавства з питань оплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань ( контроль за використанням бюджетних коштів). Решта питань, пов'язаних із забезпеченням ефективності діяльності приватних підприємств, підлягає внутрішньому контролю, який здійснюється самостійними підрозділами підприємств або аудиторами [9].

У більшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботу приватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань до державного (федерального) бюджету і реалізація урядових замовлень. У державному секторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінка ефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізації продукції, цільове витрачання державних коштів та використання державного майна.

В Україні економічний контроль за організаційними формами поділяють на:

державний;

2) муніципальний;

3) незалежний;

4) контроль власника.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

До державних органів, які здійснюють функції економічного контролю, належать:

Державна податкова адміністрація України – єдиний орган у структурі державної влади, який здійснює фіскальний контроль за діяльністю платників податків;

Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРС), яка виконує функції, пов’язані з послідуючим фінансовим контролем, передбачені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Указом Президентом України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи”, Бюджетним кодексом України. Одним із важливих завдань органів ДКРС є контроль за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємствах, які отримують кошти з бюджетів всіх рівнів.

Державне казначейство України і органи Мінфіну, які повинні забезпечувати попередній і поточний фінансовий контроль на певних стадіях бюджетного процесу;

Фонд державного майна України;

Міністерство економіки України;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Державний комітет статистики України;

Антимонопольний комітет України;

Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет стандартизації, сертифікації і метрології України, Державний митний комітет України, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція та інші.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. До компетенції місцевих Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, організаціях, які є комунальною власністю, за додержанням зобов'язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють аудитори (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними підприємствами. При цьому перевіряють стан обліку зазначених організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, своєчасність розрахунків з бюджетом, підтверджують правильність складання фінансової звітності, декларацій, які підприємства подають податковим органам.

Економічний контроль власника складається з внутрішньосистемного і внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньосистемний - це контроль виконання планових завдань із виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства, збереження власності, правильної постановки обліку і контрольно-ревізійної роботи, додержання чинного законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль - перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з метою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, виконання виробничих планів раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів і прогресивних технологій в бригадах, дільницях і т.д.; забезпечення збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціалісти, на яких покладені обов'язки контролерів (економісти-ревізори)[9].

Багаторічна практика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств та стану бухгалтерського обліку на них більш, ніж переконливо свідчать про дуже низьку ефективність внутрішнього контролю, який функціонує на базі існуючого законодавства. На організацію дійового внутрішнього контролю вказано у Законі України від 16.07.99 №996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до якого питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, а головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, - забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, організувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Крім цього, бухгалтер забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, якщо такі є [7].

З усіх вищезазначених суб’єктів у забезпеченні фінансового контролю на підприємствах, які здійснюють підприємницьку діяльність, основну роль, безперечно, відіграють незалежні аудитори та аудиторські фірми на підставі Закону України від 22.04.93 № 3125-ХІІ “Про аудиторську діяльність” хоча і має за основну мету - захист інтересів замовника таких послуг, але не може ґрунтовно вплинути на ефективність прийняття ним управлінських рішень. Даній формі зовнішнього фінансового контролю не притаманні превентивність, оперативність та систематичність, так само як і будь-якій іншій формі зовнішнього фінансового контролю. Ці важливі властивості належать лише прямому внутрішньому фінансовому контролю, який повинен бути введений в якості обов’язкового на підприємствах усіх форм власності.

За допомогою фінансового контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств можна виявити і класифікувати основні порушення, які виникають в ході організації та ведення бухгалтерського обліку, а також проаналізувати наслідки таких порушень.

Порушення організації бухгалтерського обліку.

Виходячи з багаторічного досвіду проведення перевірок та ревізій системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності серед порушень такого типу слід виокремити: порушення порядку проведення інвентаризації, не затвердження графіку документообігу та інші (рис. 1.)

Рис. 1. Порушення організації бухгалтерського обліку [9]

 

Порушення в організації обліку найчастіше призводять до незаконних витрат, недостач майна, зайвого нарахування платежів до бюджету, лишків необоротних активів, ТМЦ, орендованих основних засобів.

Порушення в методології бухгалтерського обліку.

Серед порушень цієї групи можна виділити найпоширеніші: списання видатків без підтверджуючих документів, неповне (несвоєчасне) оприбуткування ТМЦ, невідображення окремих господарських операцій (рис.2.).

 

Рис. 2. Порушення в методології бухгалтерського обліку[9]

 

У першу чергу такого роду порушення пов’язані із прагненням суб’єктів господарювання штучно знизити податкове навантаження.

Наслідками таких порушень у бухгалтерському обліку є: здійснення витрат не за цільовим призначенням, завищення кредиторської заборгованості, заниження вартості активів, лишки грошових коштів і матеріальних цінностей, заниження вартості основних засобів і ТМЦ, заниження орендної плати, неповне оприбуткування, зайве нарахування платежів до бюджету.

Інші порушення бухгалтерського обліку:

недодержання порядку оформлення бухгалтерських документів;

застосування бланків і регістрів невстановлених форм;

невідповідність між даними аналітичного і синтетичного обліку;

невідповідність між показниками фінансової звітності;

порушення терміну подання авансових звітів;

ведення 2 касових книг;

ведення 2 Головних книг.

Основна маса порушень цієї групи допускається бухгалтерами виключно з приводу недбалого виконання ними своїх службових обов’язків. Внаслідок допущених порушень можуть бути здійснені витрати не за цільовим призначенням.

Разом з тим існує гостра проблема в тому, що контроль - доволі часто не виявляє реальних проблем, пов’язаних з фінансовими результатами, підтверджує фальшиву звітність тощо.

Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначає, що державний фінансовий контроль реалізується через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Саме на запровадження аудиту спрямований Порядок проведення органами ДКРС державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затверджений постановою КМУ від 15.03.2006 № 361. Порядок врегульовує основні принципи здійснення контролю підприємств державного і комунального секторів економіки. Зокрема, чітко регламентованого процесу аудиту – від планування до складання, обговорення і підписання аудиторського звіту, а також інформування про результати аудиту.

Державний фінансовий аудит діяльності суб'єктів господарювання полягає в оцінці не лише законності, а й ефективності управління майном підприємств державного та комунального секторів економіки, функціонування системи внутрішнього контролю, оцінці досягнення цими підприємствами визначених цілей і завдань.

За результатами державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання оцінюється рівень управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності, в тому числі враховується інформація про наявні упущення, недоліки і проблеми та складається аудиторський звіт.

Незважаючи на досить молодий вік державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання, на сьогодні ГоловКРУ України закладено базу для реалізації прав і повноважень наданих державою у сфері фінансового контролю.

З переходом контролю на новий рівень аудиту ефективності, а також запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні систему бухгалтерського обліку можна буде не лише перевірити на порушення та недоліки, а й проаналізувати – зробити інформацію звітності максимум доступною для користувача.

Висновки. Удосконалення контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств має починатися із вдосконалення методики контролю, тобто прийняття нормативно-правових документів та методичних рекомендацій, що мають чітко і не двозначно регулювати всі аспекти здійснення контролю системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві спираючись на світовий досвід вищих органів державного фінансового контролю з питань і особливостей проведення перевірки системи бухгалтерського обліку.

Вирішення проблеми правового й методологічного забезпечення державного фінансового контролю дасть можливість створити:

принципово нову систему державного фінансового контролю і аудиту на рівні всіх розпорядників бюджетних коштів;

впровадити сучасний методичний, логічний, матеріально-технічний й інформаційний ефективний державний контроль.

Одним із основних важелів досягнення міцної фінансової дисципліни на підприємстві, ефективного попередження порушень і недоліків у веденні бухгалтерського обліку, а у кінцевому результаті – ефективного управління підприємством – є запровадження обов’язкового прямого внутрішнього фінансового контролю на підприємствах усіх форм власності [8].

Основною метою здійснення прямого внутрішнього фінансового контролю має стати:

забезпечення законності формування та ефективного використання фінансових та матеріальних ресурсів;

вивчення причин та обставин, що призвели до порушень в бухгалтерському обліку;

запобігання прийняттю управлінських рішень, які можуть мати в майбутньому негативні наслідки для об’єкта фінансового контролю й держави;

нагляд за відповідністю об’єкта фінансового контролю прийнятим управлінським рішенням;

аналіз виконання управлінських рішень, дослідження їх впливу на об’єкт фінансового контролю;

прийняття за результатами фінансового контролю управлінських рішень, спрямованих на їх удосконалення.

Також суттєвими важелями у вирішенні проблеми якісного бухгалтерського обліку та ефективного управління підприємством є удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності; покращення матеріально-технічного, наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення системи державного фінансового контролю; забезпечення фінансової правосвідомості громадян; сприяння підвищенню ефективності економіки; запровадження порядку застосування міжнародних стандартів при складанні фінансової звітності суб’єктами господарювання; перехід на автоматизацію системи бухгалтерського обліку - введення на підприємствах єдиної комп’ютерної мережі, що дозволить зробити процес обліку менш трудомістким.

Підбиваючи підсумки усього вищезазначеного слід зробити висновок, що бухгалтерський облік і фінансова звітність підприємств в Україні є найбільш проблемною ділянкою в системі контролю і потребує негайного переходу на новий удосконалений рівень.

Адже, саме завдяки належному контролю система бухгалтерського обліку та фінансової звітності може бути надійною гарантією достовірності результатів фінансово-господарської діяльності підприємств для максимального задоволення інформаційних потреб зовнішніх і внутрішніх користувачів, що особливо необхідно для залучення іноземних інвестицій в національну економіку.

 

Список використаних джерел:

 

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.93 №2939 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993. - №13.

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 № 996-ХІV// Бух.облік і аудит,– 1999.– №6

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2001: змін. та доповн. / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова.– К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2001.

Білуха М. Т. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник. – К. Українська академія оригінальних ідей. – 2006.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – Житомир: “Рута”, 2001.

Кузьминский А.М. та інші Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – К.: Вища школа, 1993.

Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. – К., 2003.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. – К.: Техніка, 2000.

Чорнуцький С.П. Внутрішній контроль: оцінка стану // Фінансовий контроль. – 2007. - №4(39).