Аналіз і аудит платоспроможності підприємства

Для розв’язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в забезпеченні соціального розвитку нашого суспільства треба здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення фінансового стану і платоспроможності суб’єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня.

Актуальність аналізу платоспроможності та ймовірного банкрутства обумовлюється зростаючими потребами в аналітичних даних про роботу підприємства з боку різних категорій користувачів. Але вона цим не вичерпується. Адже з вищесказаного випливають і все більше зростаючі вимоги до якості таких даних, а відповідно і аналітичної роботи, її обсягів. Не буде помилковим сказати, що конкретні завдання діючих підприємств, специфіка організації їх функціонування потребують саме обробки в першу чергу фінансової звітності.

Для того, щоб підприємства здійснювали свою діяльність, зокрема брати банківські кредити, вчасно проводили розрахунки між собою, потрібно, щоб вони були ліквідними та платоспроможними. Причому однією з проблем платоспроможності є не тільки наявність грошових коштів у касі чи на рахунках в банках, але й те щоб ці кошти були там вчасно, тобто в той час коли потрібно погасити поточні зобов’язання, термін оплати яких уже надійшов. Постає проблема узгодження надходження та витрати грошових коштів. Поняття ліквідності є одним з найважливіших складових поняття фінансової стану підприємства. Однією з проблем ліквідності є проблема підтримки її стабільного рівня в процесі здійснення господарської діяльності підприємств, що дозволить, зокрема більш активно залучати до господарської діяльності позикові кошти та ін.

Для управління підприємством потрібно мати повну та правдиву інформацію про стан та використання активів, капіталу та зобов`язань підприємства. Тому однією з функцій управління підприємством є облік. Він забезпечує постійний збір, систематизацію та узагальнення даних, необхідних для управління фінансовими результатами та контролю за ходом виконання плану господарської діяльності підприємства.


В нашій базі є такі дипломні роботи з обліку і аудиту санації і ймовірного банкрутства підприємств


Але для управління підприємством потрібно мати уявлення не тільки про стан та використання активів, капіталу та зобов`язань підприємства, про хід виконання плану та про результати господарської діяльності, але й про тенденції та характер виникаючих змін в економіці підприємства. Осмислення, розуміння інформації досягаються за допомогою економічного аналізу. У процесі аналізу первинна інформація проходить аналітичну обробку: проводиться порівняння досягнутих фінансових результатів з даними за минулі відрізки часу, з показниками інших підприємств та середньогалузевими; визначається вплив різних факторів на величину результативних показників; виявляються недоліки, помилки, невикористані можливості, перспективи та ін.

На основі результатів аналізу розробляються та обґрунтовуються управлінські рішення. Аналіз передує рішенням та діям, обґрунтовує їх і є основою наукового управління фінансовими результатами, забезпечує його об'єктивність та ефективність. Таким чином, фінансовий аналіз - це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень. Аналіз господарської діяльності в системі управління фінансовими результатами тісно пов'язаний з плануванням та прогнозуванням, оскільки без глибокого аналізу неможливе здійснення цих функцій. Важлива роль аналізу в підготовці інформації для планування, оцінці якості та обґрунтованості планових показників, у перевірці та об'єктивній оцінці виконання планів. Затвердження планів для підприємства по суті також являє собою прийняття рішень, які забезпечують розвиток господарської діяльності у майбутньому запланованому відрізку часу.

Недооцінка ролі аналізу, помилки у планах та управлінських діях в сучасних умовах приносять значні втрати. І навпаки, ті підприємства, на яких серйозно відносяться до аналізу, мають високі показники фінансових результатів.

На сучасному етапі становлення ринкової економіки великого значення набуває система заходів, спрямованих на удосконалення господарського механізму та поліпшення управління, в тому числі і контролю економіки.

Аудит за своїм змістом включає перевірку економічних, фінансових, соціальних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напрямків розвитку суспільства.

Отже, аудит – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об¢єкт, виявлення відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз та оцінка фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства залежить від раціональності розміщення засобів в основних і оборотних активах, які забезпечують безперебійний хід його діяльності, своєчасності розрахунків по зобов’язаннях з постачальниками, робітниками та службовцями, фінансовими органами, кредиторами, банками тощо. Повнота та своєчасність цих розрахунків потребує мобілізації усіх фінансових ресурсів із відповідних джерел.

Аналіз та оцінка фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше – нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових ресурсів у процесі фінансово-господарської діяльності кожного підприємства.

Треба зазначити, що в економічній літературі поняття “фінансовий стан підприємства” трактується по-різному. Так, М.Г. Чумаченко [1, с. 329] під фінансовим станом підприємства розуміє показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Дещо по іншому трактує це поняття А.М. Поддєрьогін [2, с. 485], зокрема, він вважає, що “фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодій всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів”.

Кручок С.І. [3, с. 23-24] під фінансовим станом розуміє забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами, їх формування та використання.

На погляд, Івахненко В.М. [4, с. 147], “фінансовий стан підприємства – це якісна характеристика, яка визначається системою показників, обраних конкретним користувачем аналізу, що дозволяє висвітлити результати фінансово-господарської діяльності підприємства”.

На нашу думку, фінансовий стан торговельного підприємства слід розуміти як забезпеченість підприємства власними та залученими засобами, можливість та ефективність їх використання у своєму обороті в сучасних економічних умовах.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення [5, с.116-120]. Таким чином, основними ознаками платоспроможності являються:

а) наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Оцінка, забезпечення та підтримання належного рівня платоспроможності підприємства посідає важливе місце в системі управління підприємством, оскільки стан платоспроможності значною мірою обумовлює кредитний рейтинг підприємства, його імідж у діловому світі, можливості своєчасного розрахунку з господарськими партнерами, імовірність банкрутства підприємства.

Отже, платоспроможність є однією з якісних узагальнюючих характеристик стану підприємства в цілому та його фінансів, зокрема.

Особливості поняття “платоспроможність”:

Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обумовлюється ним;

Платоспроможність розглядається не як здатність термінового погашення зобов’язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а як можливість підприємства по забезпеченню генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягом та терміном відповідають зобов’язанням та платіжним потребам підприємства.

Платоспроможність розглядається не як статична (моментна) характеристика (оскільки вона може обумовити хибні висновки). Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність, тобто її наявність протягом усього періоду, що досліджується.

Платоспроможність не слід ототожнювати з можливістю повернення боргів. Це хибне уявлення, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення (проплати, виконання) усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу госпо-дарської діяльності.

Виконання платіжних зобов’язань може здійснюватися за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

Аналіз платоспроможності підприємства надає можливість власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначити надійність, стабільність підприємства, оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства. Саме тому платоспроможність будь-якого підприємства є однією з найважливіших характеристик його господарської діяльності.

Для оцінки платоспроможності та ліквідності підприємства можна використовувати наступні основні методи:

1. Аналіз ліквідності балансу;

2. Розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів ліквідності;

3. Аналіз грошових (фінансових) потоків.

Поняття “платоспроможність” підприємства тісно пов’язані з поняттям фінансової рівноваги підприємства і є складовими частинами цього поняття, що характеризують його в короткостроковій перспективі. Ліквідність та платоспроможність підприємства поняття тісно пов’язані між собою, але не тотожні. На платоспроможність також здійснюють значний вплив грошові потоки підприємства, що класифікуються за різними класифікаційними ознаками.

На початку 90-х років було запропоновано декілька таких методик різними авторами, в кожній з таких методик була система показників з різною акцентацією уваги на якійсь окремій групі показників, з різним приділенням уваги аналізу ліквідності та платоспроможності. Кожна з таким методик мала свої недоліки.

Так, наприклад запропонована на початку 90 – х років методика фінансового стану А. Д. Шеремета і А. І. Бужинского була занадто направлена до порівняння показників з нормативними, що в умовах ринкової економіки не є доцільним, а також в цій методиці аналіз платоспроможності підприємства розглядався дуже вузько. Визначається тільки сальдо дебіторської та кредиторської заборгованості. Позитивним вважається перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською (позитивне сальдо). Оптимальним варіантом вважається формула: відсутність заборгованості як самому підприємству так і іншим.

Крім того застосування новітніх коефіцієнтних методик утруднювала співставність облікової інформації у нас і на Заході та високі темпи інфляції.

Зміни в аналітичній роботі, бухгалтерському обліку призвели до появи нових методик аналізу фінансового стану. Значення коефіцієнтів перестали бути суворо регламентовані і стали рекомендованими, стала приділятися увага аналізу вхідних і вихідних грошових потоків, перспективному аналізу фінансової стійкості.

Однією з таких методик є методика О.В. Ефімової. В цій методиці дуже широко розглядається питання аналізу ліквідності та платоспроможності. Насамперед платоспроможність розділяється на довгострокову та поточну. Значна увага приділяється аналізу ліквідності, що впливає на поточну платоспроможність, зокрема аналізу коефіцієнтів ліквідності: коефіцієнту абсолютної ліквідності, коефіцієнту поточної ліквідності, коефіцієнту загальної ліквідності; а також аналізу активів взагалі та оборотних активів зокрема. Також аналізується грошовий потік та методи їх оптимізації. Також в цій методиці наведені прийоми прогностичного аспекту аналізу платоспроможності.

Розробку системи фінансових коефіцієнтів, за допомогою яких оцінюють платоспроможність підприємства, на цей час завершено і апробовано у багатьох країнах світу.

У таблиці 1 наведено коефіцієнти платоспроможності з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства.

 

Таблиця

 

Система показників платоспроможності підприємства

 

Найменування показника

Алгоритм розрахунку

Умовне позначення

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К АБС.Л.)

 

Коефіцієнт швидкої ліквідності (К ШЛ)

 

Коефіцієнт поточної ліквідності (К ПЛ)

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (ККД)

ККД=

 

Г – гроші

ПФІ – поточні фінансові інвестиції

ПЗ – поточні зобов’язання

ДР – дебіторська заборгованість та кошти у розрахунках

ОА – оборотні активи

 

Всі наведені показники визначаються як співвідношення окремих статей балансового звіту підприємства.

Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на застосуванні системи критеріїв їх оцінки, які випливають з характеру та особливостей обчислення того чи іншого показника.

Показники платоспроможності (коефіцієнти абсолютної, швидкої та поточної ліквідності) характеризують здатність підприємства розрахуватись за поточними зобов’язаннями і визначаються як відношення попередньо згрупованих за ступенем ліквідності активів до загальної величини поточних зобов’язань, обчислених на момент складання балансу. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує долю поточних зобов’язань, яка може бути відшкодована на момент складання балансу; коефіцієнт швидкої ліквідності визначає частку поточних боргів, які буде сплачено протягом деякого часу, тривалість якого обумовлено термінами погашення короткострокової дебіторської заборгованості; коефіцієнт поточної ліквідності являє собою співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Отже, показники платоспроможності прямо не пов’язані з характером діяльності підприємства. Особливості фінансово-господарської діяльності обумовлюють обсяг і структуру оборотних активів та поточної заборгованості, що ж до умов покриття поточних боргів оборотними коштами, то вони лишаються незмінними для всіх типів підприємств і не залежать від галузі діяльності. Саме цим пояснюється одноманітність критеріїв їх оцінки, які розповсюджуються не тільки на підприємства різних галузей економіки, але і на більшість країн з ринковою економікою. Критичні (нормальні) значення коефіцієнтів абсолютної, швидкої та поточної ліквідності дорівнюють відповідно 20%, 70% та 200%.

Це означає, що на будь-який момент підприємство повинно мати можливість відшкодувати 20% поточних зобов’язань. Протягом періоду, тривалість якого визначається термінами короткострокової дебіторської заборгованості, має бути сплачено 70% поточних зобов’язань. І, нарешті, за умов дотримання критерію, оборотні активи мають вдвічі перевищувати поточні борги підприємства: навіть, якщо підприємству доведеться терміново розрахуватися за поточними зобов’язаннями, має лишитися достатньо оборотних засобів для продовження господарської діяльності.

Система показників платоспроможності наведена в таблиці 2, дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни.

 

Таблиця 2

 

Динаміка показників платоспроможності ПП «Аларс»

за 2003-2007 рр.

 

Показники

Роки

Відхилення 2007 р. від

2003

2006

2007

2003

2006

абс.

відн., %

абс.

відн., %

Коефіцієнт негайної (абсолютної) ліквідності

0,094

0,008

0,039

-0,055

-58,72

0,030

359,52

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,156

0,057

0,118

-0,038

-24,40

0,061

107,81

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,333

0,358

0,470

-1,863

-79,84

0,113

31,45

 

Коефіцієнт негайної (абсолютної) ліквідності, використовується для оцінки можливостей розрахунку за короткостроковими зобов’язаннями найближчим часом; оцінки ефективності використання вільних грошових коштів.

Позитивно можна оцінити збільшення коефіцієнту абсолютної ліквідності протягом 2006-2007 рр. на 0,030, хоча порівняно з 2003 роком цей коефіцієнт значно зменшився (на 0,055) і склав 0,039 що суттєво менше за оптимальне значення.

Загальний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) розраховується для загальної оцінки ліквідності підприємства, його можливостей покриття короткострокових зобов’язань за рахунок усіх обігових коштів протягом року, оцінка кредитоспроможності підприємства.

Негативним є значне зменшення протягом 2003-2007 рр. показника з 0,156 до 0,118, але в період з 2006 по 2007 роки було різке збільшення цього показника на 0,061, хоча протягом всіх п’яти років він значно поступається оптимальному значенню.

Проміжний коефіцієнт покриття використовується як оцінка ступеня покриття короткострокових зобов’язань лише за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості (тобто без врахування запасів).

Загальний коефіцієнт покриття має також тенденцію як і коефіцієнт абсолютної ліквідності, у 2003 році він має максимальне значення (2,333), що більше оптимального показника. Але протягом наступних років він значно зменшився – на 1,863 порівняно з 2007р. Хоча в останній рік спостерігається незначне його збільшення – на 0,113.

Завершальним етапом аналізу платоспроможності підприємства є розробка заходів щодо підвищення її рівня. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення платоспроможності. З’ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.

Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю мате­ріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загально­господарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.

Проаналізувавши показники платоспроможності ПП «Аларс» за період з 2003 по 2007 роки можна дійти висновку, що протягом цього періоду всі показники зменшились і значно поступаються оптимальним значеннням, що вказує на недостатність оборотних активів для своєчасного погашення своїх поточних зобов’язань. Так платоспроможність ПП «Аларс» можна оцінити як “незадовільна”.

Одним з головних шляхів підвищення платоспроможності підприємства є реструктуризація його активів. Реструктуризація активів пов'язана зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі заходи, як мобілізація прихованих резервів, використання зворотного лізингу, лізинг основних фондів, здача в оренду основних фондів, оптимізація структури розміщення оборотного капіталу, використання давальницької сировини, рефінансування дебіторської заборгованості.

 

Список використаних джерел:

 

Чумаченко М.Г., Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І., Заросило С.І., Івахненко В. М. Економічний аналіз: Навч. посібник. К. : КНЕУ, 2003. — 555с.

Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А.П. Фінанси підприємств: Підручник. — К. : КНЕУ, 2006. — 552с.

Кручок С.І. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України, №2, 2007р.

Івахненко В.М. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб. — К. : КНЕУ, 2006. — 232с.

Журавлева Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства // Фінанси України. -2006. -N1. - C. 116-120