Контроль фінансових ресурсів підприємств

Контроль незалежно від форми та виду, соціально-економічних відносин, які склалися в той чи інший час, завжди сприяв прийняттю ефективних управлінських рішень. Адже саме за допомогою контролю можна виявити та подолати негативні процеси та явища, які мають місце у функціонуванні підприємства, саме контроль повинен пояснити походження досліджуваних явищ, вказати на причини їх виникнення. Ці обставини зумовлюють те, що найважливішою метою контролю є пізнання об'єктивної істини про господарські явища та процеси, що вивчаються суб'єктом контролю. Саме ці обставини зумовлюють актуальність досліджень проблем застосування версії в логічному мисленні контролера як самостійного спеціального прийому вивчення операцій.

Фінансові ресурси підприємства є найбільш важливими ресурсами, що пов’язано з їх абсолютною ліквідністю, тобто здатністю перетворюватися на інші ресурси, необхідні для нормальної фінансово-господарської діяльністю. Зловживання в цій сфері можуть не тільки до збільшення витрат підприємств, а і до неплатоспроможності, а в окремих випадках, коли неплатоспроможність набуде хронічних форм, то і до банкрутства підприємства. Все це обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Мета дослідження встановити особливості організації і проведення контролю фінансових ресурсів підприємства. Завдання дослідити особливості зловживань з фінансовими ресурсами, розробити схему контролю фінансових ресурсів, дослідити етапи контролю фінансових ресурсів.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси підприємств.

Основним джерелом фінансових ресурсів є їх залучення в банківській сфері, або на фондових ринках через продаж спеціалізованих фондових інструментів – акцій, облігації тощо. Саме тому проблеми організації належного контролю фінансових ресурсів в основному досліджувалися вченими, що є фахівцями в сфері банківської діяльності фінансового моніторингу, фінансово-господарського контролю підприємств тощо. Крім цього питання фінансово-господарського контролю фінансових ресурсів завжди перетиналася з дослідженнями в сфері кримінального права і юриспруденції.


Зокрема, обрану тему наукового дослідження з позиції обліково-контрольного процесу вивчали такі вчені як Білуха М.Т. [1], Бутнець Ф.Ф. [3], Виговська Н.Г. [4], Шевчук В.О. [6] тощо, з позиції правової відповідальності дослідження були проведені О.Джужа, Д.Голосніченко [9] тощо.

Зазвичай структура зловживань з фінансовими ресурсами може бути представлена у вигляді наступної схеми (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1.Структура зловживання з фінансовими ресурсами [2]

 

Виходячи з рис. 1, в процесі контролю суб'єкт будує версії, щоб дати відповідь на такі питання:

що порушено (закон, стандарт, положення чи інший нормативний акт)?

за допомогою чого порушено (засоби, які застосовувалися в ході порушення)?

яким чином порушено (визначення способів підготовки, вчинення та приховування порушень)?

хто порушив (суб'єкт порушення)?

результати порушення.

Відповівши на поставлені вище питання, контролер зможе встановити істинні факти порушення, що мало місце на підприємстві.

При застосуванні контрольно-ревізійної версії предмет злочинної діяльності (предмет порушення) можна уявити як кінцевий продукт, результат протиправної діяльності суб'єкта.

Засобами порушення в контролі можуть бути предмети праці, неув'язки в законодавчій базі, непередбачені ситуації, що мали місце на підприємстві.

Під способами підготовки будемо розуміти ті обставини, що дали змогу здійснити дане порушення.

Суб'єкт порушення - це особа, діяльність або бездіяльність якої призвела до порушення.

В залежності від обставин, які призвели до застосування ревізором даного способу дослідження господарських операцій, ревізор будує версії щодо предмету порушення, засобів, за допомогою яких була можливість його скоїти, способів підготовки, здійснення та приховування, а, відповівши на ці питання, він може визначити суб'єкта порушення та всі обставини, за яких було здійснено це порушення. Це дозволить в подальшому вжити заходів щодо уникнення порушень.

При розкраданні грошових коштів в завуальованій формі порядок побудови і перевірки контрольно-ревізійних версій буде аналогічним. І тут ревізор буде, як правило, спочатку будувати версії про спосіб здійснення і приховування злочину і тільки потім - про подію в цілому. Для розкрадань грошових коштів в завуальованій формі характерне те, що ця злочинна діяльність може залишатися нерозкритою тривалий час. Злочинці, як правило, використовують особливості роботи на підприємстві і слабкі ланки бухгалтерського обліку, фінансової служби. Крім того, їх службове положення дає їм можливість особливо витонченим способом маскувати свою злочинну діяльність. Однак ці обставини мають й інший бік: вони полегшують виявлення винних: розкриваючи (як правило, за допомогою контрольних органів) факт розкрадання, тим самим в більшості випадків розкриваються і ознаки, що вказують на метод розкрадання і його приховування, в результаті чого звужується коло осіб, які могли це розкрадання вчинити, встановлюється джерело доказів, що викривають злочинця.

В основі здійснення шахрайських дій лежить уміле використання недосконалості окремих законів та фінансової системи, складність та багатоступінчатість фінансово-економічних зв'язків, некомпетентність, юридична необізнаність, безпечність, безвідповідальність, а також довірливість керівників підприємств та фізичних осіб.

У той же час, своєчасно виявити ці дії нерідко важко, оскільки за шахрайських посягань незаконні дії, що кояться, ззовні виглядають як досить звичайні операції, які здійснюються у відповідності до встановлених правових та економічних норм. Шахраї завжди прагнуть ретельно маскувати свої дії. Засоби обману, фальсифікації та інших видів шахрайства, які вони застосовують, як правило, дуже важко піддаються перевірці.

Контрольно-ревізійні версії є засобом пізнання об'єктивної істини та одночасно формою відображення зібраного на даний момент фактичного матеріалу у свідомості контролера. Це означає, що джерелом обґрунтування версії є об'єктивний світ, конкретні сліди, залишені в свідомості людей і на предметах, якщо подія, що розслідується, відбулася, або їх відсутність, якщо подія не відбулася.

Пізнати цей причинний зв'язок можна не безпосередньо, а лише опосередкованим логічним шляхом, всебічним логічним аналізом його ознак та їх ґрунтовною оцінкою.

В контролі версію застосовують як один із способів встановлення істинних фактів порушення, що мало місце в роботі підприємства. Адже саме це дозволить в майбутньому запобігти багатьом негативним явищам. В контролі версія будується для визначення фактів порушення, які мали місце. Однак, якщо на основі певного фактичного матеріалу (хоч би і уривчастого) будуються версії, наші припущення завжди мають характер ймовірності, який виражає різні ступені обґрунтованості конкретної можливості.

Розглянемо порядок застосування контрольно-ревізійних версій при виявленні зловживань з фінансовими ресурсами.

Ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів є наступними:

1) цей злочин здійснюється у кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків;

2) способи вчинення зловживань з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей);

3) для зловживань з фінансовими ресурсами характерне використання засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо).

Етапи побудови ревізійних версій щодо зловживань з фінансовими ресурсами представлено в табл. 1.

Таблиця 1

 

Етапи побудови контрольно-ревізійних версій щодо зловживань з фінансовими ресурсами

 

Питання, на які необхідно дати відповідь при побудові версій

Відповіді на поставлені питання

1. Що порушено (законодавчий акт, нормативно-правовий документ)?

Положення НБУ "Про кредитування"

2. За допомогою чого порушено (засоби порушення)?

Засоби сучасної офісної техніки, документація

3. Яким чином порушено (методи порушення)?

1) звичайне перекручення інформації і нецільове використання коштів; 2)створення підставних фірм, розробка загальних схем переказу коштів

4. Хто порушив (суб'єкт порушення)?

1) позичальник;

2) кредитор;

3) організована злочинна група

5. Які результати порушення?

Значні суми нанесених збитків

 

Особа шахрая з фінансовими ресурсами - це "білокомірцевий" тип злочинця. Ці особи вчинюють злочини без застосування насильства, з використанням неправдивих методів з метою здобуття прибутків. За своїм суспільним станом вони належать до підприємців, є професіоналами високого або середнього рівня у фінансово-кредитній сфері, у більшості випадків добре орієнтуються у законодавстві - податковому, банківському, володіють знаннями з бухгалтерського обліку. В минулому багато з них мають досвід роботи в державному секторі на посадах, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Для особи шахрая з фінансовими ресурсами також характерно вчинення злочину як однією особою, так і групою, і, як правило, через корисливі мотиви.

Контрольно-ревізійні версії щодо зловживань з фінансовими ресурсами висуваються щодо:

1) предмета злочинного посягання;

2) цільового використання одержаних коштів;

3) співучасті злочинців;

4) взаємодії злочинців;

5) змісту завідомо неправдивої інформації в документах;

6) осіб, які можуть володіти необхідною інформацією про злочин.

Вважаємо, що усі можливі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами доцільно поділити на дві основні групи в залежності від обсягу та змісту даних, що служать основою для з'ясування інформації про злочинця:

1) ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення зловживань з фінансовими ресурсами та особу, що вчинила злочин;

2) ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення зловживань з фінансовими ресурсами та недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця.

В свою чергу, перша ситуація залежно від обсягу і змісту даних, що вказують на чисельність злочинців, може бути розподілена на декілька інших:

1) у вчиненні злочину брало участь декілька осіб з боку позичальника;

2) у вчиненні злочину брали участь позичальник та представник кредитора;

3) злочин вчинено організованою злочинною групою.

У випадку виявлення ознак зловживань з фінансовими ресурсами необхідно встановити:

1) обставини створення фірми-позичальника (законність заснування, законність установчо-реєстраційних документів);

2) дійсність фінансово-господарських документів;

3) достовірність наданих гарантійних документів;

обгрунтованість кредитного проекту (техніко-економічного обгрунтування);

законність одержання кредиту або надання пільг з оподаткування;

цілі витрат одержаних коштів;

осіб, причетних до вчинення злочину і ступінь їхньої вини;

майно (нерухоме і рухоме), грошові кошти, необхідні для відшкодування завданих збитків і вжиті заходи для їх збереження.

При вивченні окремих фактів неважко помітити, що вони розрізняються не тільки своїми зовнішніми, але і внутрішніми ознаками. їх специфіка виражається і в певному конкретному характері об'єднуючої ознаки, наприклад причинного зв'язку з подією, що розслідується. Одні факти нам підтверджують лише об'єктивну сторону злочину, інші - об'єкт і т.д. В основі оцінки кожного окремого факту лежить не тільки аналіз, але і синтез.

Основний шлях заміни контрольно-ревізійної версії доведеним достовірним знанням - це перевірка версій на практиці; збирання такої кількості і таких фактів, які утворюють в своїй сукупності необхідну систему наслідків, що дозволяє нам провести достовірний і з логічною і пізнавальною точок зору правильний перехід від істинності наслідків до істинності їх причин.

Практика показує, що заключний процес відбувається завжди в опосередкованій, логічній формі. В принципі він полягає в належному обґрунтовуванні істинності певної тези (версії) істинними і доведеними раніше аргументами (фактами). Тому версію ми можемо визнати за доведену, коли встановлені факти є достатньою підставою для висновку істинності версії. Це досягається тільки тоді, коли аргументи, якими доводиться істинність версії (тези), є істинними, коли з них витікає сама теза, коли істинність аргументів доведена самостійно, незалежно від тези і т.д. Якщо спочатку можна сумніватись в істинності існування окремих фактів, в заключній фазі доведення в попередньому слідстві не можна собі дозволити подібних "сумнівів". Треба відкинути все помилкове і неістотне й на основі конкретної системи думок і висновків провести істинний, достовірний висновок про доведеність єдиної версії.

Факти, на основі яких проводиться висновок про доведеність або спростування версії, повинні бути належним чином перевірені.

Отже, за результатами проведеного дослідження запропоновано порядок побудови, перевірки та доведення контрольно-ревізійних версій на прикладі зловживань з фінансовими ресурсами. Ознаки, що відрізняють цей вид злочину від інших видів є наступними:

1) цей злочин здійснюється у кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків;

2) способи вчинення зловживань з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей);

3) для зловживань з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо)

 

Список використаних джерел:

 

Білуха М.Т., Микитенко Т.В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник. – К: Українська академія оригінальних ідей. – 2005. – 888 с.

Біленечук П.Д., Лисиненко В.К., Клименко Н.І. т ін.. Криміналістика: Підручник / За ред.. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.

Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-е вид., доп. і перероб. – Ж.: ПП «Рута», 2002. – 544 с.

Виговська Н.Г. Господарський контроль в Україні: теорія, методологія, організація: Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2008. – 532 с.

Доля Л.М. Стан боротьби зі злочинністю у банківській системі України: шляхи нейтралізації та протидії // Науково-практичний журнал Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) №8 – 2003

Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз О.Джужа, доктор юридичних наук, професор, Д.Голосніченко, кандидат юридичних наук, С.Чернявський, (Національна академія внутрішніх справ України) Міністерство юстиції України, “Право України”, 2000, № 11, стр. 43 – 45

Константінова О. О. Надання завідомо неправдивої інформації як спосіб здійснення шахрайства з фінансовими ресурсами // Науково-практичний журнал Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) №16 – 2007

Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2008 році //Вісник Національного банку України. – 2007. – № 3. – С. 2–26.

Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою Монографія. – К. КНТЕУ: 1998. – 528 с.