Аналіз і контроль фінансування бюджетної установи

Необхідність реалізації антикризових заходів, розвитку демократичних принципів суспільного розвитку в Україні зумовили потребу в оптимальних змінах загального процесу контролю фінансування бюджетної установи. Підвищення вимог до обліку, контролю, аналізу використання бюджетного фінансування установами та організаціями пов’язані із станом сучасної економіки, спробами подолати кризу з мінімальними втратами, затвердженням Бюджетного кодексу України, поетапним виконанням програмно-цільового методу планування бюджетів, поширенням процедур аудиту на одержувачів бюджетних коштів.

Подальший розвиток економіки України в сучасному середовищі передбачає підвищення ефективності фінансового контролю за розподілом і використанням бюджетних ресурсів на основі залучення й використання аналітичних методів дослідження.

Особливе значення контроль фінансування бюджетних установ набув в даний історичний момент – в період світової фінансової кризи та політичної нестабільності в країні. В період політичної та фінансової нестабільності, підвищеної загрози дефолту країни контроль за розподілом та витрачанням державних коштів має першочергове значення в процесі зменшення витрат в державному секторі, зменшення нецільового використання коштів бюджетними установами.

Метою дослідження є вивчення аналітичних прийомів контролю фінансування бюджетної установи.

Об’єкт дослідження: доходи та витрати бюджетних установ, методи та прийоми контролю фінансування бюджетних установ, використання та розподіл ними наданих коштів.

Контроль фінансування бюджетної установи - об'єктивна оцінка необхідності фінансування, дотримання цілей фінансування, визначення досягнутих результатів, виявлення резервів зростання обсягу фінансування, а також розробка організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів. До основних завдань, послідовна реалізація яких сприяє досягненню мети, належать: визначення необхідності фінансування за напрямками, оцінка дотримання нормативів та напрямків фінансування; аналіз динаміки обсягу фінансування в цілому та за видами; оцінка відповідності використання коштів поставленим цілям; оцінка забезпеченості установи бюджетними ресурсами.


В нашій базі є такі дипломні роботи з обліку, аналізу і контролю бюджетних установ доходів і видатків бюджетних установ та фінансування з бюджету


Бюджетний кодекс України встановлює, що оцінка ефективності використання бюджетних коштів здійснюються в Україні на всіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створені у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного або місцевого бюджету.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету, яке забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та апарату управління держави.[1]

Основна сутність бюджетного фінансування в тому, що при допомозі цього механізму здійснюються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, а з іншого – підприємствами, організаціями державної форми власності, з приводу спрямування грошових коштів на підвищення рівня життя, задоволення суспільних проблем, забезпечення інших державних заходів.

За нинішніх умов основна увага в державному фінансуванні приділяється вчасності та повноті мобілізації коштів у державні фінансові ресурси, законності надходжень та видатків у всіх ланках державної фінансової системи, дотриманню правил обліку і звітності. Державне фінансування охоплює не лише процес формування і виконання Державного бюджету, але й місцевих бюджетів, оскільки державою повинен здійснюватись контроль при:

видачі регіональним і місцевим бюджетам дотацій (субсидій) і кредитів з державного бюджету на фінансування їх поточних та капітальних видатків;

санкціюванні випуску місцевих позик, гарантованих урядом;

реалізації урядових програм.

Таким чином, контроль за фінансуванням бюджетної установи - це цілеспрямовані діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і не державних організацій, спрямована на забезпечення законності фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів бюджету.[2]

Для підвищення ефективності контролю фінансування бюджетних організацій необхідно розв’язати низку важливих проблем, зокрема: уніфікувати методи визнання доходів і витрат; обґрунтувати механізм фінансування, розподілу та використання коштів; опрацювати методи аналізу отриманого фінансування; врегулювати правове поле проведення контролю за ефективністю використання отриманих коштів.

Важливість цих проблем для розвитку бюджетних організацій зумовили потребу у їх системному вивченні з урахуванням міжнародної практики та особливостей вітчизняного економічного розвитку, що сприятиме створенню модельних економічних систем, як основи прийняття обґрунтованих рішень щодо подальшого розвитку контролю фінансування бюджетних установ.

Сучасні наукові дослідження головним чином націлені на питання організації обліку, проведення контролю та аналізу госпрозрахункової діяльності юридичних осіб, а не бюджетних установ. На даний момент мало вчених займалося питанням контролю фінансування бюджетних установ. Так, проблеми обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємств та організацій різних форм власності знайшли відображення в наукових працях багатьох українських вчених: М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, К.Ф. Ізмайлової, В.П. Завгороднього, М.В. Кужельного, Л.А. Лахтіонової, В.Г. Лінника, Є.В. Мниха, П.Я. Поповича, В.С. Рудницького, П.Т. Саблука, В.В. Сопка, Б.Ф. Усача, М.Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана, Н.П. Шульги та російських вчених: В.Д. Андрєєва, О.М. Андронова, І.Т. Балабанової, П.С. Безруких, В.В. Ковальова, О.І. Ковальова, В.Ф. Палія, В.П.Привалова, А.Д. Шеремета. У переважній частині робіт контроль фінансування бюджетних установ розглядають як інструмент забезпечення централізованого управління діяльністю зазначених організацій. Досі серед вітчизняних науковців немає єдиної думки стосовно визначення поняття «аналітичні методи» контролю. Одні ототожнюють їх з аналітичними процедурами аудиту, інші називають прийомами або методичними прийомами.

Обґрунтуванням цього поняття займається такі вітчизняні вчені як О. Петрик, Ф. Бутинець, А. Бодюк, В. Рудницький, М. Білуха та інші.

Цікавою є точка зору кандидата економічних наук А. Бодюка. Намагаючись в своїй роботі обґрунтувати сутність методів державного контролю додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства, в тому числі податкового, він розподіляє всі методи контролю на загальнонаукові та прикладні. До прикладних методів контролю А. Бодюк відносить: документальні, спостереження за об'єктом контролю, інвентаризації активів, огляд фізичного стану об'єкта контролю, запити про платника податків, метод достовірних тверджень, повторне виконання перевірки, розрахунково-аналітичні, прямого розрахунку та ін. Зупинимося детальніше на розрахунково-аналітичних методах. А. Бодюк визначає, що інспектори можуть застосовувати такі розрахункові методи: аналітичний огляд, методи економічного аналізу, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, кореляційні випробування, порівняння капіталу, перевірку за критерієм ксі-квадрат та ін.

Він визначає, що розрахунково-аналітичні методи призначені для виконання розрахунків щодо сум платежів до бюджету, встановлення чинників, що на них впливають, визначення бази оподаткування, аналізу фінансово-економічного стану платників податків, обґрунтування пропозицій для поліпшення його показників як умови збільшення надходжень до бюджету. А також констатує, що необхідно ширше використовувати розрахунково-аналітичні методи для формування аналітичної частини акта документальної перевірки платника податків.

О. Петрик в роботі «Проблеми уточнення та розвитку методів, способів і прийомів аудиту» називає прикладні методи контролю власними (специфічними) методами та дає таку їх класифікацію: спостереження та огляд, опитування, інспекція, оцінка, вивчення по суті, запит (підтвердження), аналітичний огляд, узагальнення.

Даючи приблизно однакове за суттю визначення поняття «аналітичний огляд», О. Петрик називає його методом контролю, а А. Бодюк під аналітичним оглядом розуміє один з розрахунково-аналітичних методів. Тобто можна ще раз констатувати відсутність єдиної точки зору серед вітчизняних науковців при визначенні поняття «аналітичні методи» контролю діяльності підприємства. [10] Професор Ф. Бутинець критично відноситься взагалі до всіх вітчизняних науковців, які намагаються обґрунтувати теоретичну субстанцію «аналітичних методів контролю». Досліджуючи аналітичні процедури контролю, він стверджує, що науковці тільки пишуть, що такі процедури є дуже необхідними, і всі відмічають актуальність їх проведення, але жоден з них досі не розробив дієвої системи практичного застосування цих процедур [3]. Однак, дослідивши видання професора Ф. Бутинця, я не знайшла жодної рекомендації щодо практичного застосування аналітичних методів контролю.

Отже, спробуємо розробити власний варіант визначення поняття «аналітичні методи».

Аналітичні методи — це система прийомів, суть яких полягає в розчленуванні об'єкту дослідження на складові частини та вивчення їх як складових одного цілого.

Спробуємо дещо звузити об'єкт нашого дослідження та дати визначення аналітичним методам в економіці. На мою думку, аналітичні методи в економіці - це сукупність прийомів, в основі яких лежить розчленування дослідження економічних перетворень на складові частини та вивчення цих окремих складових економіки, як цілого. Переходячи від макро- до мікрорівня економіки та досліджуючи фінансово-господарську діяльність підприємства, спробуємо, нарешті, визначити, що ж собою представляють аналітичні методи контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

На мою думку, аналітичні методи контролю фінансово-господарської діяльності - це система прийомів дослідження об'єкту фінансово-господарського контролю, суть яких полягає в розчленуванні цього об'єкта на складові частини та вивчення їх як складових одного цілого. Теорія контролю тісно пов'язана з практикою контрольної діяльності. На мою думку, без наукової бази неможливо якісно провадити контрольну діяльність господарюючих суб'єктів. Спочатку треба розробити теоретичне підґрунтя, а потім, використовуючи певні процедури, провадити контрольну діяльність.

Аналітичні прийоми контролю фінансування бюджетної установи включають:

а) економічний аналіз;

б) статистичні розрахунки;

в) економіко-математичні методи.

Економічний аналіз - система прийомів в контролі для розкриття причинних зв"язків, що зумовлюють результати явищ і процесів. Застосовують при попередноьму, поточному і заключному контролі виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Економічний аналіз застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фондів і матеріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості окремих видів продукції, визначенні рентабельності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

Статистичні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, створюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріального виробництва. Завданням контролю є проведення статистичних розрахунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на виконання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при встановленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що особливо важливо для контролю виконання державного замовлення на виробництво товарів народного споживання, при контролі використання робочого часу, визначенні рівня продуктивності праці та її оплати, обчисленні індексу витрат на 1 грн. товарної продукції та інших показників, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.

Широко використовуються й економіко-математичні методи - визначення впливу факторів на результати господарських процесів з метою їх оптимізації на стадії планування і проектування. У процесі контролю економіко-математичні методи використовують для виявлення невикористаних резервів раціонального господарювання, економного витрачання матеріальних і трудових ресурсів[5].

В подальшому розвиткові контрольної діяльності в Україні аналітичні методи контролю матимуть велике значення як на рівні окремого підприємства, так і на загальнодержавному економічному рівні. Тому питанням визначення поняття «аналітичні методи» контролю вітчизняним науковцям треба займатися й надалі з пріоритетом знаходження єдиної системи теоретичного обґрунтування цього поняття.

Побудова організаційно-інформаційної моделі аналізу розподілу й використання бюджетних ресурсів установи ґрунтується на визначенні її як одного з прийомів формалізації аналітичного процесу в управлінні обсягом, структурою та якістю послуг, що надаються населенню.

Важливим принципом побудови організаційно-інформаційної моделі аналізу розподілу й використання бюджетних ресурсів є забезпечення повноти інформації щодо обсягів, структури і якості послуг відповідно до напрямів функціональної діяльності установи.(табл.1)

Таблиця 1

Організаційно-інформаційна модель контролю фінансування бюджетних установ

1.Об'єкт і суб'єкти аналізу

1

2

3

1

1.1 Об'єкти

1.2 Суб'єкти

2

Обсяг діяльності бюджетної установи.

Вищі посадові особи установи.

3

Зовнішні і внутрішні чинники,що впливають на результати діяльності.

Економічні служби установи.

4

Трудові ресурси.

Керівники функціональних та структурних підрозділів установи.

5

Матеріальні ресурси.

Органи державного управління.

6

 

Зовнішні користувачі інформації.

7

 

 

8

2. Система економічних показників

9

2.1. Абсолютні натуральні і вартісні показники,джерелом яких є облік.

2.2. Відносні показники,які є наслідком аналітичної обробки облікової інформації

10

Натуральні показники:

Відносні показники структури наданих послуг

11

Фізичний обсяг діяльності за видами даних послуг.

Відносні показники динаміки наданих послуг у цілому та за видами

12

Потужність бюджетної установи

Відносні показники виконання плану діяльності установи

13

Фізичний обсяг ресурсів

Відносні показники структури ресурсного потенціалу

14

Фізичні норми витрачання ресурсів на одиницю послуг

Відносні показники динаміки ресурсного потенціалу

15

Чисельність населення,яке підлягає обслуговуванню

Відносні показники інтенсивності процесів(коефіцієнти забезпеченості населення послугами,коефіцієнт ефективності фунціональної діяльності,інтенсивності руху ресурсів)

16

Норми обслуговування населення

 

17

Вартісні показники:

 

18

Ресурсний потенціал установи

 

19

Вартість використаних ресурсів

 

20

Норми витрачання ресурсів на одиницю послуг у грошовому вимірі

 

21

Собівартість наданих послуг(виконаних робіт)

22

3. Інформаційне забезпечення аналізу

23

3.1. Зовнішня інформація

3.2. Внутрішня інформація

24

Правова

Планова


Закінчення табл. 1

1

2

3

25

Нормативна

Фактографічна

26

Довідкова

 

27

4.Методичні прийоми обробки первинної (вхідної) інформації

28

4.1. Економіко-Логічні методи

4.2. Економіко-Математичні методи контролю

29

Групування

Методи теорії масового обслуговування

30

Порівняння

Методи лінійного програмування

31

Розрахунок відносних і середніх показників

Методи моделивання

32

Деталізація

Методи регресійно-кореляційного аналізу

33

Елімітування

 

34

5.Узагальненняі реалізація результатів аналізу

35

5.1. Узагальнення результатів

5.2 Реалізація результатів

36

Систематизація інформації

Оцінка заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення з точки зору найбільшої відповідності

37

Кількісна оцінка втрачених можливостей щодо збільшення обсягу та підвищення якості послуг (виконаних робіт)

Вибір оптимального варіанту заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення

38

Кількісна оцінка потенційного збільшення обсягу послуг

Прийняття рішень щодо реалізації обраного варіанту заходів

39

Розробка багатоваріантних заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення у майбутньому періоді

Доведення прийнятого рішення до виконавців

40

Оформлення результатів аналізу і передача їх в управлінські структури для реалізації запропованих заходів

Забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень

 

Отже, організаційно-інформаційна модель аналізу розподілу й використання бюджетних ресурсів являє собою стислу характеристику аналітичного процесу, вибудовану відповідно до його мети і завдань. Основні складові моделі – характеристика суб'єктів і об'єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення.

Аналіз розподілу й використання бюджетних ресурсів в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження обсягу і якості наданих послуг з метою формування взаємопов'язаних етапів виконання відповідних аналітичних процедур і розробки логічно обґрунтованих алгоритмів розрахунку аналітичних показників, на основі яких узагальнюються й оцінюються результати діяльності та приймаються управлінські рішення щодо подальшого розвитку бюджетної установи. [11]

Для вирішення конкретних задач контролю фінансування застосовується низка спеціальних аналітичних прийомів та методик. Серед них трендовий, структурний, порівняльний, інтегральний аналіз, а також аналіз фінансових коефіцієнтів.

Трендовий (горизонтальний) аналіз базується на вивченні динаміки окремих показників у часі. В процесі трендового аналізу розраховуються темпи росту (приросту) показників і визначаються загальні тенденції їх зміни.

Структурний (вертикальний) аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників із розрахунком питомої ваги структурних складових. В процесі виконання державного бюджету структурний аналіз може бути застосований для оцінки виконання бюджету за доходами, за видатками, оцінки зобов’язань розпорядників та одержувачів коштів, оцінки фінансування та обслуговування державного боргу.

Порівняльний фінансовий аналіз полягає у співставленні окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. В процесі цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Порівнюватись можуть як одинакові показники по різних управліннях бюджетних установ чи по різних розпорядниках, так і фактичні показники з плановими. Одним із варіантів порівняльного аналізу може бути структурний аналіз, розгорнутий у часі, тобто лонгітюдний зріз показників щодо структури доходів, видатків, зобов’язань, фінансування тощо. Інтегральний фінансовий аналіз (“дюпонівська система фінансового аналізу”, портфельний аналіз тощо) базується на системі взаємопов’язаного використання окремих фінансових коефіцієнтів. В основі аналізу фінансових коефіцієнтів лежить розрахунок співвідношень різних абсолютних показників між собою. В процесі цього аналізу визначаються різні відносні показники, які характеризують окремі аспекти фінансового аналізу.

На мою думку, для здійснення ефективного моніторингу виконання державного бюджету України методи інтегрального та коефіцієнтного аналізу можуть бути використані для синтетичного вивчення таких параметрів стану головного виконавця цього процесу: платоспроможність, швидкість та економічність здійснення операцій, обсяг тимчасово вільних коштів, казначейської заборгованості, заборгованості розпорядників тощо.

Бюджетне прогнозування розглядається у практиці як визначення вірогідних показників доходів і видатків бюджетів на перспективу. Це наукова аналітична стадія розробки бюджету, в процесі якої формується концепція, шляхи її вирішення і основні цілі, які повинні бути досягнуті .

Розрахунки фінансових показників ґрунтуються на використанні різних методів, серед яких найважливіші – метод екстраполяції, нормативний, математичного моделювання, балансовий метод.

Метод екстраполяції полягає в тому, що фінансові показники визначаються на основі їх динаміки, виходячи з показників звітного періоду.

Нормативний метод ґрунтується на використанні встановлених норм та нормативів. Суть методу математичного моделювання полягає в побудові моделей, що імітують здійснення реальних економічних і соціальних процесів.

Балансовий метод використовується для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів із джерелами їх формування, взаємозв’язків усіх підрозділів фінансових планів.

На мою думку, принцип балансового методу є основоположним для всіх інших методів. Фактично, він пронизує всі прогнози, є їхньою центральною віссю. Відхід від балансового принципу позбавляє прогнозування і планування їхньої суті, котра полягає у пошуку та оптимальному розподілі обмежених фінансових ресурсів для задоволення безмежних (за визначенням) потреб суспільства. Можливість складання та затвердження дефіцитного бюджету не заперечує, а, швидше, підтверджує це положення. Адже сама констатація факту дефіциту свідчить про те, що ми зіставляємо потенційні джерела доходів із необхідними напрямками видатків, одночасно із плануванням дефіциту, а також передбачаємо можливі джерела та способи покриття недостачі.

Дія балансового принципу проявляється як одночасне прогнозування із застосуванням всіх можливих методів як доходів, так і видатків державного бюджету. Перспективне планування видатків у ряді країн успішно використовується як один із способів управління державними видатками. Таке планування дозволяє визначити на перспективу потребу у фінансових ресурсах, виходячи із намічених політичних рішень. Кожне з таких рішень передбачає зобов’язання, що характеризують використання у майбутньому необхідних ресурсів. При плануванні очікуваних надходжень має бути всебічно оцінений фінансовий стан держави, знайдені можливості збільшення фінансових ресурсів, визначені напрями ефективнішого їх використання. Такі рішення приймаються на підставі аналізу фінансової інформації, що ґрунтується на бухгалтерській та статистичній звітності.

Прикладом планування є розрахунок резервів коштів, необхідних для здійснення видатків по фінансових зобов’язаннях протягом найближчих трьох днів, які були задекларовані розпорядниками у довідці про суми фінансових зобов’язань.

Екстраполяційне прогнозування може стосуватися всіх фінансових потоків, які мають місце при виконанні державного бюджету. Особливості екстраполяції у зазначеній сфері контролю фінансування держбюджету зумовлені порівняно низькою часткою стохастичних залежностей та процесів. Адже прогнозовані фінансові потоки завжди коливатимуться у межах обсягів затверджених кошторисами доходів та видатків.

Що стосується нормативного методу, то він, звичайно, має свої позитивні та негативні риси. Асоціюючись із командно-адміністративним типом управління економікою, він дійсно передбачає певну “зрівнялівку”, брак індивідуального підходу до вирішення кожної конкретної проблеми. Норми та нормативи – це прокрустове ложе, яке в одних випадках обрізає необхідне фінансування, а в інших може спричинити неекономність, марнотратство. Але, з іншого боку, управління глобальними, загальнодержавними процесами не завжди може здійснюватись на засадах індивідуального підходу.

Нормування економить час, скорочує можливі бюрократичні процедури, які неодмінно виникали б при бажанні вирішити кожну проблему індивідуально. Зрештою, “зрівнялівка” несе в собі також певну долю справедливості, усуває можливості суб’єктивного впливу, нерівномірної підтримки суб’єктів господарювання.

Нехтування фактом простого браку ресурсів (як людських, матеріальних, так і часу) для індивідуального планування фінансових потоків суб’єктів господарської діяльності може привести до накопичення невирішених питань та наступного їх розв’язання без достатньо глибокого вивчення ситуації. Метод нормування в українській економіці не має для свого застосування достатньої бази: видатки суб’єктів господарювання нормуються тільки в загальному обсязі через бюджет, а окремі складові – харчування, медикаменти, придбання обладнання, господарські витрати, енергоносії тощо – визначаються без норм витрат. Для вирішення цього питання пропонується створити єдину нормативну базу витрат бюджетних установ в розрізі кожної галузі[6,8].

Сфера застосування прийомів прогнозування у сфері виконання державного бюджету є звуженою у порівнянні з класичними визначеннями прогнозування як такого, що пов’язано із організаційними особливостями виконання державного бюджету України.

Викладений матеріал дозволяє глибше зрозуміти всю складність функціонування системи контролю фінансування бюджетних установ, оцінити потенційні можливості для впровадження в роботу органів державної виконавчої влади нових, прогресивних підходів управління, зокрема, методів контролю фінансування. Як наука та як сукупність прикладних методик контролю фінансування може значно підвищити ефективність управління державними коштами, він дозволить мати постійно чітку і ясну картину стану державних фінансів, дасть можливість усестороннього аналізу та контролю на всіх етапах виконання державного бюджету України.

Але, на мою думку, науковці та практики мають вирішити завдання, пов’язані із вдосконаленням принципів складання звітності, розробкою нових показників, а особливо – систем показників, які дадуть змогу сформувати інтегральне бачення, системну оцінку стану виконання бюджету шляхом використання як кількісних, так і якісних показників.

Узагальнення й реалізація результатів аналізу – необхідний етап завершення аналітичного дослідження. На цьому етапі розробляються альтернативні варіанти заходів щодо збільшення обсягу та розширення асортименту послуг, а також поліпшення їх якості на основі ефективного використання ресурсного потенціалу бюджетної установи.

Реалізація результатів аналізу ґрунтується на створенні ефективної системи контролю за виконанням управлінських рішень, прийнятих для впровадження найкращого з розроблених аналітиками варіанту заходів щодо поліпшення діяльності установи.

Послідовність аналізу розподілу й використання бюджетних ресурсів визначається потребою поетапного розкриття економічної інформації відповідно до мети і завдань контролю фінансування.

 

Список використаних джерел:

 

Бюджетний Кодекс України, Закон вiд 21.06.2001 № 2542-III, остання редакцiя вiд 01.01.2008

Барабаш Н. С., Кумченко Т. А., Никонович „Особливості застосування аналітичних методів у контролі розподілу й використання бюджетних ресурсів”

Бутинець Ф. Ф., Малюга Н. М., Петренко Н. І. Аудит: стан і тенденції розвитку

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підруч. для студ. екон. спец. вищих навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Центр навчальної літератури, 2003. — 606с.

Державні фінанси: Навч. посібник / За ред. В. Д. Базилевича. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К. : Атіка, 2004. — 368с.

Деркач Н. И., Гордеева Л. П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине. - Днепропетровск: Пороги, 1995. — 256с.

Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник для студ. екон. фак. вузів. — 2-ге вид. — К. : Наук. думка, 1999. — 302с.

Любимов Л.Л. Введение в экономическую теорию: Учебник для студентов пед. Университов / Гос. унив. Высшая школа экономики. — В 2-х книгах. Кн. 2. - М.: Бита-Пресс, 1999. - 368 с.

Мельник П.В. Правознавство: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 309 с.

Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К, Глух М.В. Фінансове право: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 85 с.

Петрик О. «Проблеми уточнення та розвитку методів, способів і прийомів аудиту»