Аналіз оборотного капіталу підприємства

В умовах гострої фінансової кризи, яка сьогодні охопила всю світову спільноту, стан господарської діяльності та інвестиційна діяльність як міжнародних холдингових корпорацій, так і приватних підприємств України значно погіршилися. Так, у вересні 2008 р. слідом за іпотечними банками збанкротував один з головних інвестиційних банків США «Леман Бразэрс». Фінансова криза перекинулася на Європу: країни Бенілюксу створили фонд для порятунку іпотечних і інвестиційних організацій, Національний банк України на підтримку банківської системи почав знімати із золотовалютних резервів десятки мільярдів доларів.

Серед зовнішніх або макроекономічних явищ фінансової кризи основними параметрами виділяли проблеми із платіжним балансом, уповільнення темпів економічного росту, зниження обсягів експорту, кредитні «буми», що розвиваються на стадії «перегріву» економіки, зниження якості банківських активів і капіталу; різка зміна курсів валют або процентних ставок, масштабні спекулятивні атаки на національну валюту; виникнення мильних «міхурів» на ринках цінних паперів і нерухомості, нерозвиненість фінансових ринків і законодавства; непродумані дії влади й наглядових органів тощо [6-9] .

Серед внутрішніх факторів, основним джерелом погіршення діяльності підприємств під час фінансової кризи, була неефективна політика управління оборотним капіталом підприємств. Так, в першому півріччі 2007 р. в національній економіці України матеріальні оборотні кошти становили 21,5 %, фонди обігу - 74,7 %, у промисловості відповідно - 29,9% та 67,9 % [11]. Зростання обсягів дебіторської заборгованості з одного боку свідчило про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але воно відбувалося на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. Тому скорочення залишків коштів говорило не стільки про високий рівень управління грошовими потоками, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, тощо.


Наведені фактори перебувають у тісному взаємозв'язку та свідчать про те, що стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й використання оборотного капіталу окремого підприємства; і є одним із вагомих резервів у напрямку покращення їх діяльності. Важлива роль у реалізації поставленого завдання належить саме економічному аналізу управління оборотним капіталом.

Суттєвий внесок у дослідження проблем аналізу оборотного капіталу зробили такі провідні вітчизняні вчені як: Баканов М.И., Митрофанов Г.В, Мних Є.В., Нападовська Л.В., Чумаченко М.Г., Бутко А.Д., Кравченко Г.О. та зарубіжні вчені: Ковальов В.В., Стоянова Є.С., Савицкая Г.В., Бочаров В.В., Шеремет А.Д., Кінг А.М., Джеймс В. Хорн. та інші . Однак актуальність даного питання потребує подальшого удосконалення сучасного теоретичного та методологічного забезпечення аналізу оборотного капіталу підприємств.

Тому для вивчення проблеми та розробки наукових пропозицій щодо аналізу оборотного капіталу розглянемо детальніше його сутність.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів та оборотного капіталу.

Одні вчені спрощено трактують їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються" [2]. Інші вчені визначають оборотні кошти як грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції [7]; або активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші [1].

 

Рис.1 Склад і розміщення оборотних коштів

 

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Щоб уникнути непорозумінь стосовно термінології, спершу зауважимо, що терміни “оборотні активи”, “поточні активи”, “оборотний капітал”, “обіговий капітал”, “обігові кошти” є тотожними (в англійському перекладі використовуються терміни “current assets” або “working capital”). У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу. Отже, що діюча термінологія визначення оборотного капіталу підприємств є достатньо багатогранною та неузгодженою і тому потребує узагальнення.

На думку автора, досліджуючи сутність оборотного капіталу, необхідно враховувати три аспекти: політекономічний, управлінський і фінансовий.

Політекономічний аспект вивчення потребує використання єдиної методології визначення сутності та вартісного змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообігу та у фазах відтворення.

Управлінський аспект питань реалізується шляхом створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством і фокусує увагу на майбутніх результатах, тобто передбачає проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аспект реалізується завдяки впровадженню в аналітичний процес створених моделей управління основними елементами оборотних активів, концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів, і передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування результатів, одержаних у ході аналізу, у майбутній роботі.

Отже, розуміння економічної сутності оборотного капіталу потребує насамперед усвідомлення його фінансово-грошової природи. Так, діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить. Таким чином, за умов товарно-грошових відносин оборотний капітал проходить стадії кругообігу.

Кругообіг оборотного капіталу схематично можна зобразити, як показано на рис. 2.

 

 

Рис. 2. Кругообіг оборотного капіталу

 

На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборо-тного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Розміри первісної суми грошей (Г) і виторгу (Г ') від реалізації продукції (робіт, послуг) не збігаються. Ланцюжок цих подій можна представити на відрізку горизонтальної лінії, що позначає перебіг часу між операціями в місяцях. Тобто, мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою:

Г' = Г + АГ (1),

Пояснимо цю залежність конкретним прикладом. Будемо вважати, що період обігу коштів у нашому випадку складе 1,5 місяця, починаючи з 15 вересня, коли були сплачені гроші постачальникам за сировину й матеріали, і закінчуючи 1 листопада, коли надійшли гроші від покупців. Підприємство випускає лакокраски. Ланцюжок подій від придбання сировини до реалізації продукції виглядає в такий спосіб. У результаті стадії закупівель оборотний капітал із грошової форми переходить у виробничу (предмети праці або товари). На стадії виробництва ресурси втілюються в товар, роботи або послуги. Результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу з виробничої форми в товарну. Отже, що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки.

Оскільки, оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди, велике значення для його аналізу має те, в якій сфері він функціонує. Потрібно визначити, що співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях національної економіки. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків.

Розглядаючи структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, слід зазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це обумовлено відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші). У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлен-ня продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво. У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Раціональне розміщення оборотних коштів як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Точний розрахунок потреби підприємства в оборотних коштах необхідно вести з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва й у сфері обігу, що залежить від перерахованих вище факторів.

Загальний час обороту оборотних коштів (тривалість одного обороту або швидкість обороту) складається із часу перебування їх у сфері виробництва й у сфері обігу. Він є найважливішою характеристикою, що впливає на ефективність використання оборотних коштів і фінансовий стан підприємства.

Період обігу і коефіцієнти оборотності можна обчислити за інформацією, що знаходиться в балансі підприємства й звіті про фінансові результати. Для цього розраховуються показники наведені в таблиці 1.[3,8].

Таблиця 1

Показники ділової активності підприємства

 

Назва показника

Алгоритм розрахунку

Умовне позначення

Коефіцієнт оборотності запасів сировини й матеріалів (Козсм)

СВ-собівартість реалізованої продукції

-середні залишки запасів сировини і матеріалів

Коефіцієнт оборотності запасів готової продукції (Козгп)

– середні залишки запасів готової продукції

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості та коштів у розрахунках (Кодз)

– середні залишки дебіторської заборгованості та коштів у розрахунках

 

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за товари (Кокз)

– середні залишки кредиторської заборгованості

 

Швидкість обороту оборотних коштів характеризує рівень виробничого споживання оборотних коштів. Чим вище швидкість обороту, тим менше потреби підприємства в оборотних коштах. Це може бути досягнуте як за рахунок прискорення процесів реалізації продукції, так і за рахунок зменшення витрат на виробництво й зниження собівартості продукції. Таким чином, швидкість обороту оборотних коштів варто віднести до числа найбільш важливих якісних показників роботи підприємства[4]. Це досягається за рахунок поліпшення системи постачання, використання економічних систем виробництва, раціональніших форм розрахунків, зокрема впровадження нормативів.

Розглянемо детальніше метод нормування оборотних коштів. Загальні нормативи власних оборотних коштів визначаються в розмірі їхньої мінімальної потреби для утворення необхідних для виконання планів виробництва й реалізації продукції запасів сировини, матеріалів, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, продукції (товарів), витрат майбутніх періодів, а також для здійснення розрахунків у встановлений термін. Нормування оборотних коштів полягає в:

у розробці й встановленні норм запасів всіх оборотних коштів по окремих видах товарно-матеріальних цінностей, виражених, як правило, у днях;

у розробці нормативів власних оборотних коштів у цілому й для кожного їхнього елемента в грошовому вираженні.

Відомі три методи розрахунку нормативів обігових коштів: аналітичний, метод прямого рахунку, коефіцієнтний метод.

Аналітичний, або дослідно-статистичний метод нормування відображає сформовану практику організації виробництва, постачання й збуту. Сутність його полягає в тому, що при аналізі наявних товарно-матеріальних цінностей коректуються їхні фактичні запаси й виключаються зайві й непотрібні цінності.

При коефіцієнтному методі у зведений норматив попереднього періоду вносяться виправлення на плановану зміну обсягу виробництва й на прискорення оборот-ності коштів. Застосування диференційованих коефіцієнтів по окремих елементах оборотних коштів припустимо, якщо нормативи періодично уточнюються шляхом прямого рахунку.

Метод прямого рахунку передбачає науково обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня підприємств із урахуванням всіх змін, що відбуваються в розвитку техніки й технології, в організації виробництва, транспортуванню товарно-матеріальних цінностей і в області розрахунків.

Основним методом нормування є метод прямого рахунку по кожному елементу оборотних коштів окремо. Інші методи нормування використовуються в промисловості як допоміжні. Норми запасів оборотних коштів застосовуються протягом ряду років для розрахунків річних нормативів. Вони уточнюються по окремих видах матеріальних цінностей при складанні річних фінансових планів у випадку істотної зміни умов виробництва, постачання й збуту.

Норматив власних оборотних коштів кожного підприємства визначається наступними основними показниками:

обсягом виробництва й реалізації продукції;

витратами на виробництво, зберігання й реалізацію продукції;

нормами запасу оборотних коштів (нормами оборотних коштів) по окремих видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, виражених у днях.

Наприклад, одноденний видаток матеріалів дорівнює: 18 тис.грн. (10x 37,2)+ (2 x 9)+ (6x 53) = 200 тис. грн. Норматив власних оборотних коштів визначається по вищенаведеній формулі: 200 тис.грн. х 30 = 6 млн. грн.

Нормування незавершеного виробництва. Для розрахунку нормативу власних оборотних коштів на незавершене виробництво необхідно визначити норму оборотних коштів необхідних для виробництва продукції. Норма оборотних коштів визначається, виходячи із тривалості виробничого циклу й коефіцієнта зростання витрат. Тривалість виробничого циклу включає час: безпосереднього процесу обробки (технологічний запас); простою оброблюваних виробів на робочих місцях (транспортний запас).

Приклад, є наступні дані для розрахунку тривалості виробничого циклу - середня тривалість виробничого циклу складе 30 х 0,40 + 60,45 + 14 х 0,15 = 12 + 2,7 + 2,1 = 16,8 дні. Для визначення норми оборотних коштів по незавершеному виробництву, крім даних про тривалість виробничого циклу, необхідно знати ступінь готовності виробів. Її відображає так коефіцієнт зростання витрат. На підприємствах, де витрати на обробку здійснюються рівномірно, коефіцієнт заростання витрат визначається по формулі: витрати на квартал за планом становлять 46 тис. грн., у тому числі одноразові – 24 тис. грн., а наступні - 22 тис. грн., то коефіцієнт витрат буде 24 тис. грн. + 0,5 х 22 тис. грн. = 35 тис. грн. : 46 тис. грн. = 0,76. Якщо рівномірність у зростанні витрат відсутня, то коефіцієнт визначається за графіком послідовності по основних видах продукції. У розглянутому прикладі норма оборотних коштів по незавершеному виробництву обумовлена як добуток середньої тривалості виробничого циклу в днях і коефіцієнта наростання витрат, складе = 16,8 х 0,76 = 12,8 днів. Норматив обігових коштів на незавершене виробництво визначається як добуток вартості одноденних витрат по кошторису й норми оборотних коштів. Якщо кошторис витрат за планом на квартал становить 46 тис.грн., то одноденний рівень витрат дорівнює 511 грн. (46 тис.грн : 90 днів). У цьому випадку норматив на незавершене виробництво (Ннв) буде дорівнювати: Ннв = 511 тис. грн. х 12,8 = 6541 тис. грн.

Розрахунок нормативу обігових коштів на незавершене виробництво в окремих галузях промисловості може провадитися іншими методами залежно від характеру виробництва [10,12].

Нормування готової продукції. Норматив обігових коштів на готову продукцію визначається як добуток одноденного обороту товарної продукції по виробничій собівартості й норми оборотних коштів. Остання встановлюється залежно від часу, необхідного на підбір окремих видів і марок виробів, на комплектування партій відвантаженої продукції, на впакування й транспортування виробів зі складу підприємств-постачальників на станцію відправлення, а також від часу завантаження.

Для характеристики оборотних коштів у цілому обчислюється загальна норма оборотних коштів у днях. Її визначають як частку від розподілу загального нормативу обігових коштів (сума нормативів по окремих елементах) на суму одноденних витрат.

Отже, система нормування повинна відповідати за порядок, стабільність, передбачення економічних результатів в процесі формування, розробки, прийняття цих рішень. На відміну від аналізу оборотного капіталу із використанням лише методики показників ділової активності підприємства, впровадження методу нормування дозволить надати керівнику підприємства системне, комплексне бачення результатів діяльності. Оскільки зменшення потреби в оборотному капіталі дозволяє вивільнити грошові кошти та скоротити дефіцит лише тимчасово, а головною метою діяльності підприємства має залишатися створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями. Таким чином, при побудови і оптимізації оборотного капіталу необхідно застосовувати методи аналізу, які розрізняються за часом і ступенем дії на господарську діяльність підприємства та дозволять максимально підвищити ефективність операцій та формування подальшої стратегії діяльності.

 

Список використаних джерел:

 

Азаренкова Г.М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси підприємства - К: Знання – Прес, 2004. – 291 с.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2004.

Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності. – К.: КНТЕУ, 2005.

Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: Ника-Центр, 2000.

За неделю банки заняли у ФРС США рекордный объем средств от МВФ// РБК, 31 октября 2008 ( http://top.rbc.ru/economics/31/10/2008/257297.shtml)

Економічний аналіз: Навч. посібник /М.А.Болюха, В.З. Бучевський, М.І. Горбуток; за ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001.

Шморгун Н.П.,Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник.- К.:ЦНЛ, 2006.- 528с.

Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с

Ясин Е. Мировой экономический кризис: что ждет Россию и ее граждан.// Финансовые известия, 21 октября 2008 (www.finiz.ru/economic/article1251213)

www.cfin.ru– сайт информації по корпоративному менеджменту

www.finexpert.ru - сайт финансового порталу

www.ifac.org. – веб-сайт МФБ