Використання результатів аналізу в процесі контролю діяльності підприємств лісового господарства

У наш час економісти схильні бачити головну причину нинішньої економічної кризи в Україні у непослідовності проведення економічних реформ, частих змін економічного курсу та складу уряду. Безумовно, така точка зору не позбавлена сенсу, однак не можна ігнорувати те, що сучасна економічна ситуація зумовлена в рівній мірі як макроекономічними та політичними проблемами, так і багатьма мікроекономічними чинниками. Не виникає сумніву той факт, що сучасний спад виробництва в Україні значною мірою є наслідком низької прибутковості та збитковості значної більшості вітчизняних підприємств.

У ринкових умовах господарювання підвищення ефективності виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту неможливе без належного контролю за використанням товарно-грошових відносин.

Ринкова економіка вимагає від товариства та інших господарюючих суб’єктів підвищення ефективності діяльності, фінансової конкурентоспроможності і платоспроможності на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм та методів господарювання і управління. [2, 142]

Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями і практиками та здавалась їм такою простою, як контроль фінансового стану підприємства.

Значна увага до контролю фінансового стану підприємства та його оцінка приділяється тому, що з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого – виявляє передумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов’язане з контролем фінансового стану підприємств. Методичні основи кількісного виміру та оцінка фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств. Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова.

Водночас маємо великі розбіжності у трактуванні науковцями й практиками поняття «фінансовий стан підприємств», складу показників, що його визначають та їхніх критеріальних значень. Брак уніфікації, з одного боку, ускладнює навчальний процес, адже студентам важко зорієнтуватися у правильному трактуванні цього поняття, а з другого боку – не дає змогу однозначно оцінювати реальний фінансовий стан підприємства. У згаданих розробках дедалі більше закріплюються відмінності в розумінні «фінансового стану підприємства» або повторюються трактування, зроблені раніше, що й зумовлює необхідність уточнення поняття «фінансового стану підприємства» та показників, що його визначають.

Щодо визначення цього поняття науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування сутності «фінансового стану підприємства» за методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Для узагальнення різних визначень, зроблених вченими – економістами щодо розуміння ними сутності поняття «фінансовий стан підприємства», розглянемо їхню еволюцію відповідно до становлення та розвитку навчального курсу.

Так, Е.А. Маркарян та Г.П. Герасименко визначають це поняття так: «Фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов’язання». Таке визначення не розкриває економічну сутність цього поняття, а вказує лише на одну із його характеристик.

Досить звужене визначення поняття «фінансовий стан підприємства», на нашу думку, знаходимо у А.І. Ковальова і В.П. Привалова. Вони розуміють фінансовий стан підприємства як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Слід зауважити, що фінансовий стан підприємства – це не сукупність показників, за їх допомогою він лише кількістю вимірюється. [4, 48]

У таких умовах важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться контролю фінансового стану товариства, за допомогою якого дається об’єктивна оцінка його фінансового стану і фінансових результатів, змін в активах, власному капіталі і зобов’язаннях, обгрунтовується стратегія і тактика розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові резерви та визначаються шляхи їх мобілізації. В свою чергу, здійснюється забезпечення процесу державного управління оперативною, повною і об’єктивною інформацією про достовірність даних обліку щодо напрямків і обсягів використання суб’єктами підприємницької діяльності фінансових ресурсів, а також виявлення і блокування відхилень, що перешкоджають формуванню фінансових ресурсів.

Беззаперечно, що основним економічним чинником, який в значній мірі визначає прибутковість підприємства, є фінансовий результат його діяльності. При цьому фінансовий результат виступає тим комплексним показником, який узагальнює усі результати виробничо – господарської діяльності підприємства та визначає її ефективність.

Оскільки величина фінансового результату визначає можливість подальшого розвитку підприємства та створює запас фінансової стійкості, який дозволяє підприємству оперативно реагувати на зміни у ринковій кон’юнктурі, то питання збільшення прибутку набувають особливої актуальності в сучасний період ринкових реформ та економічних перетворень.

Провідну роль у вирішені питань визначення й оптимізація величин фінансових результатів належить бухгалтерському обліку, економічному аналізу та контролю, адже можливість отримання найбільш економічного ефекту залежить від того, наскільки оперативно і точно підприємство здійснює облік, та контроль власних витрат доходів. Дотримання основних принципів організації бухгалтерського обліку, аналізу та контролю на підприємстві дозволяє не тільки об’єктивно і своєчасно відображати витрати та доходи, вести оперативний контроль за виконанням плану й дотриманням кошторисів, але й виявляти резерви зниження собівартості продукції, визначати шляхи оптимізації доходів і витрат, що дасть можливість істотно поліпшити фінансові результати підприємства та підвищити його конкурентоспроможність. Головною метою створення та подальшої діяльності будь – якого господарюючого суб’єкта, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. [5, 87]

Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансовий результат повинен визначатися і відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат. Отже, відповідно до вищезазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб’єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійсненні для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб’єкт отримує негативний фінансовий результат (збиток).

Але, слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення доходів та витрат. Відповідно до теорії альтернативного підходу доходи підприємства поділяються на реальні та альтернативні. Реальні доходи за цією теорією визначаються як валова виручка підприємства від реалізації товарів, робіт, послуг. Альтернативні доходи характеризується величиною можливого доходу, який підприємство отримує у разі зміни своєї діяльності (наприклад, кошти підприємства не були витрачені на придбання сировини, а вносяться на депозитний банківський рахунок або інвестуються у акції інших підприємств). Порівнюючи обидва види доходів підприємство визначає оптимальний напрямок своєї діяльності, який забезпечує найбільший дохід при рівних витратах коштів підприємства. Під час порівняння зазначених доходів, їх величину, як правило, коригують відповідно до ймовірність отримання цього доходу, що дозволяє врахувати підприємницький ризик за видами діяльності, які порівнюються. [6, 32]

Контроль фінансових результатів в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження доходів, витрат та прибутку з метою формування взаємопов’язаних етапів виконання відповідних аналітичних процедур і розробки логічно обґрунтованих відповідних аналітичних показників на основі, яких узагальнюються і оцінюються результати діяльності та приймаються управлінські рішення щодо подальшого розвитку підприємства.

Сучасний економічний контроль має певні відмінності від традиційного контролю фінансово – господарської діяльності. Насамперед це пов’язане із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішніх економічних процесів. В результаті інструментарій сучасного економічного контролю розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Не дивлячись на невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль контролю фінансового стану підприємств.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше вдаються до допомоги контролю. При цьому, як правило отримати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

У цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і контроль фінансового стану.

Основним завданням проведення контролю є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцевий показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним).

Проведення контролю фінансового стану підприємства є надзвичайно важливим, особливо на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, адже результати контролю дозволяють виявити уразливі місця фінансово-господарської діяльності підприємства, що вимагають особливої уваги керівництва та прийняття відповідних управлінських рішень. Контроль фінансового стану є неодмінним елементом економічних взаємовідносин його з партнерами, з фінансово-кредитною системою, з податковими органами тощо. [3,158]

Метою нашого дослідження є вивчення теоретичних основ і економічної сутності стосовно контролю фінансового стану підприємства, чинної методології, реального стану контролю, виявлення недоліків та розробка пропозицій щодо удосконалення контролю підприємства..

Мета роботи конкретизується наступними завданнями:

Перевірка достовірності формування фінансових ресурсів і розподіл їх за цільовим призначенням, згідно з чинними нормативами.

Вивчення нормативної і законодавчої бази з питань контролю фінансового стану підприємства.

Дослідження літературних і періодичних джерел з питань контролю фінансового стану підприємства.

Вивчення інформаційної бази з контролю фінансового стану та розробка напрямків її удосконалення;

Висвітлення питання формування фінансової звітності в умовах застосування комп’ютерних технологій.

Побудова організаційно-інформаційної моделі контролю фінансового стану підприємства..

Узагальнення результатів контролю фінансового стану підприємства.

Пропозиції щодо усунення недоліків, виявлених перевіркою, для поліпшення фінансового стану підприємства..

Об’єктами контролю фінансового стану підприємства є фінансова звітність, бізнес-план, загальний фінансовий стан товариства, його стабільність і фінансова мобільність, ліквідність тощо. В більш широкому розумінні об’єкти контролю – це:

необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції);

запаси;

кошти, розрахунки та інші активи;

власний капітал та забезпечення зобов’язань;

довгострокові й поточні зобов’язання;

доходи й результати фінансово-господарської діяльності;

витрати за елементами й витрати діяльності.

Проведення контролю фінансового стану підприємства є важливим, особливо на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, адже результати контролю дозволяють виявити уразливі місця фінансово-господарської діяльності підприємства, що вимагають особливої уваги керівництва та прийняття відповідних управлінських рішень.

Контроль фінансового стану є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням і використанням ресурсів підприємства. Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов’язань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість, платоспроможність і ефективність використання економічного потенціалу підприємства.

Отже, проведення контролю фінансового стану підприємства є надзвичайно важливим, особливо на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, адже результати контролю фінансового стану дозволять керівництву підприємства приймати ефективні управлінські рішення. В цьому і полягає актуальність обраної теми. Про це свідчать також дослідження літературних і особливо періодичних видань, аналіз нормативної бази з питання контролю фінансового стану акціонерного товариства. Однак, якщо питання загальних методик висвітлені добре в літературних джерелах, то питання конкретно контролю фінансового стану підприємств майже не знайшло відображення в літературі. Тому потрібно розширити коло видань, стосовно контролю фінансового стану підприємств. Недоліком системи бухгалтерського обліку є те, що показники фінансового стану ніде не обліковуються. Підводячи підсумки залишається сподіватись, що все ж таки дочекаємось порозуміння та взаємозлагодженості з боку держави та, що всі проблеми сьогодення є тимчасовими і, що в найближчому майбутньому вони будуть вирішені.

 

Список використаних джерел:

 

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Постанова ВР України від 26.01.93р. №2940-XII

Білуха М.Т. Фінансовий контроль: Підручник.-2 – е вид. – К.: Академія оригінальних ідей України, 2006.

Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів вищ. Навч. Закладів спец. «Облік і аудит» / За ред.. Ф.Ф. Бутинця. – 4 – е вид. доп. і перероб. – Ж.: ПП «Рута», 2006.

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю: Навчальний посібник.-К.,1998.

Мних Є.В., Бутко А.Д., Большакова О.Ю., Кравченко Г.О., Никонович Г.І. Аналіз і контроль в системі управління капіталом підприємства / За ред.. проф.. Є.В. Мних: Монографія. – К.: Київ. КНТЕУ, 2005.

Назарова К.О., Кумченко Т.А., Аналіз діяльності бюджетних установ./ За заг. Ред.. Г.О. Кравченко. – К.:КНТЕУ, 2006.

Шевчук О.А. «Державний фінансовий контроль бюджетних установ», навч. посіб. / За ред.. Є. В. Мниха. – К.: Київ, КНТЕУ, 2007.