Контроль фінансового стану підприємства

В умовах поглиблення ринкових трансформацій та переходу України на інтенсивний шлях розвитку економіки особливого значення набувають питання, пов'язані з пошуком нових підходів до підвищення ефективності фінансового управління підприємствами і створення умов їх сталого розвитку. Внаслідок цього виникають протиріччя між елементами фінансової рівноваги та рівнем економічного розвитку підприємства, а саме між ліквідністю та рентабельністю, ризиком і фінансовою стійкістю. Разом з тим динамічність середовища функціонування підприємств обумовлює зміни умов господарювання, які впливають на їх фінансово-економічну стійкість. Тому вирішення питань забезпечення сталого розвитку підприємств потребує періодичного корегування методів управління на основі розробки та реалізації цілісної концепції механізму фінансової стратегії для регулювання відтворювальних процесів і зростання вартості підприємств.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі.

Визначення фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в ринкових умовах, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і, в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами. Ця тема є досить актуальною оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства.

Проблеми оцінки фінансової стійкості підприємств досліджено у наукових працях багатьох вчених-економістів і практиків. Ваго­мий внесок у розвиток цієї проблематики внесли: І.А.Бланк, А.М.Поддєрьогін, М.С.Абрютіна, Л.А.Борістайн, О.І.Гадзевіч, Т.Р.Карлін, М.О.Кизим, Е.Хелферт та ін. Наукові здобутки цих та багатьох інших фахівців мають важливе значення. Проте проблема удосконалення наявних та розробки нових методик аналізу потребує подальшого дослідження у зв'язку з динамічністю змін умов функціонування вітчизняних підприємств.


Метою написання статті є дослідження методичних аспектів фінансової стійкості підприємства та її оцінки, а також практичне проведення аналізу фінансової стійкості.

Досягнення поставленої в роботі мети забезпечувалось шляхом вирішення наступних задач:

характеристика існуючої методики аналізу фінансової стійкості;

аналіз розрахунків показників фінансової стійкості на конкретному підприємстві;

визначення шляхів поліпшення фінансових показників роботи підприємства.

Об’єктом дослідження в даній роботі є діяльність ПП «Ветта»

Однією з ключових задач аналізу фінансового стану підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову стійкість, яка є головною умовою життєздатності підприємства. Система показників фінансової стійкості дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства тощо.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників [ 1,с.385].

У процесі аналізу фінансової стійкості використовують абсолютні та відносні показники. Абсолютними показниками фінансової стійкості є:

Наявність власного оборотного капіталу(Кво), цю величину визначають як різницю власного капіталу підприємства(Кв) та суми необоротних активів(НА):

(1.1)

Наявність власного оборотного і довгострокового залученого капіталу (перманентного капіталу)(Кп) і визначається як сума власного оборотного капіталу та довгострокового залученого капіталу(Кзд):

(1.2)

Загальну величину капіталу для формування запасів і затрат (Ксум), визначають як суму перманентного капіталу та короткострокового залученого капіталу (Кзк):

 

(1.3)

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства. [1,с.383]. Типи стійкості фінансового стану підприємства показані в табл. (1)

Таблиця 1

Класифікація типів фінансової стійкості підприємства

 

Типи стійкості фінансового стану

Значення коефіцієнтів

Кво

Кзд

Кзк

1

Абсолютна стійкість

2

Нормальна стійкість

<0

3

Передкризова фінансова стійкість

<0

<0

4

Кризова фінансова стійкість

<0

<0

<0

 

В оцінці фінансового стану використовують також відносні показники фінансової стійкості, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та в динаміці змін за попередні періоди[1,с.388]. Основні відносні показники:

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) – (Ка) , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал (ВК). Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності і розраховується відношенням підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти балансу(К) :

(1.4)

Чим більша частка власного капіталу, тим більша можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне критичне значення цього коефіцієнта – 0,5. Що свідчить про те що за таких умов підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні імовірності фінансових утруднень (фінансового ризику) у майбутніх періодах. Така тенденція, з погляду кредиторів, підвищує гарант виконання підприємством своїх зобов’язань.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кз), який характеризує частку залученого капіталу, у загальній вартості авансованого капіталу і розраховується співвідношенням залученого капіталу(ЗК) до валюти балансу(ВБ):

(1.5)

Зростання цього показника за часом означає посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, що є негативною тенденцією.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) (Кр) характеризує співвідношення позикових(ЗК) та власних коштів(ВК).

(1.6)

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення залеж­ності підприємства від залучених джерел, втрату фінансової авто­номії. Критичне значення цього коефіцієнта, коли Кр < 1, а нормаль­ним вважається такс значення, при якому лише третина активів підприємства формується за рахунок залученого капіталу. Залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства нормальне значення коефіцієнта фінансового ризику суттєво змінюється. Чинниками таких змін можуть бути: зміна оборотності оборотних активів, стан дебіторської заборгованості, зміна умов за­лучення капіталу тощо. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей коефіцієнт повинен бути обмежений значенням співвідношення оборотних активів {О А) до необоротних (НА):

(1.7)

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу (Кдз) характе­ризує структуру джерел

покриття активів і визначається як частка відділення суми довготермінових зобов'язань (ДЗ) на суму власно­го капіталу(ВК) і довготермінових зобов'язань:

(1.8)

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри до під­приємства з боку кредиторів, інвесторів і залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт маневрування власним капіталом (Кмн) характери­зує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільно­го маневрування ним і розраховується відношенням власного обо­ротного капіталу (ВОК) до суми всього власного(ВК):

 

(1.9)

 

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансо­вий стан, оскільки підприємство має кращі можливості фінансово­го забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт накопичення амортизації (Кна) характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів (основних за­собів і нематеріальних активів), визначається як відношення суми накопиченої амортизації (ЗОЗ) до початкової вартості амортизо­ваного майна (Ма):

 

(1.10)

Зростання коефіцієнта накопиченої амортизації є свідченням зменшення фінансового ризику на покриття авансованого капіталу в іммобілізовані активи. В оцінках важливим є технічний стан ос­новних засобів, методи нарахування амортизації, достатність на­копичення амортизації для оновлення основних засобів тощо.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (Крв) засвідчує, наскільки ефективно використовують засоби підприємства у господарській діяльності і визначається відношенням вартості основ­них засобів за вирахуванням спрацювання (О33) до чистої вартості майна підприємства (чистих активів) (А):

 

(1.11)

Зміна цього коефіцієнта свідчить про структурні зрушення ак­тивів підприємства.

Коефіцієнт мобільності оборотних активів (Кмо), який харак­теризує ступінь ліквідності оборотних коштів, тобто їх можливість бути засобами платежу, розраховується як відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГЗЕ) до вар­тості оборотних засобів (ОБЗ):

(1.12)

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення рівня плато­спро­можн­ості підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами (Кза) визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу, розраховується відно­шенням суми власного оборотного капіталу до вартості запасів і витрат підприємства (ВЗВ):

(1.13)

Зміна цього коефіцієнта визначає фінансовий стан підприємства, враховуючи те, що власними джерелами повинна покриватися необхідна величина запасів і затрат. Нормальним вважається фінансовий стан підприємства при значенні цього коефіцієнта 0,6 – 0,8.

Коефіцієнт майна виробничого призначення (Квп), характеризує частку активів основної виробничо - господарської діяльності у загальній вартості активів підприємства, розраховується відношенням вартості основних засобів і матеріальних оборотних засобів (Авп) до загальної величини чистих активів підприємства (А) :

(1.14)

Цей коефіцієнт показує вкладення капіталу у виробничу сферу обігу та можливого маневрування ресурсами і капіталом для забезпечення фінансової стабільності при зміні зовнішнього ринкового середовища.

Для детальнішої оцінки фінансової стійкості підприємств можна використовувати, ще й такі показники як:

Коефіцієнт фінансової стійкості – що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

Коефіцієнт ефективності використання активів – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами – показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

Методика аналізу названих вище коефіцієнтів полягає, головно, у порівнянні:

фактичних коефіцієнтів поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів;

фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, користувачі фінансових звітів рідко коли можуть це зробити);

фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками конкурентів (дані беруться з фінансових звітів, що подаються у фінансові статистичні органи);

фактичних коефіцієнтів із галузевими показниками.

За результатами розрахунків показників фінансової стійкості можна зробити висновки:

про інтенсивність використання позикових засобів;

про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

У табл.2 наведено інформацію щодо динаміки коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2

Динаміка показників фінансової стійкості підприємства

 

Показники

Поперед­ній рік

Звітний рік

Відхилення,(+ ,-)

Абсо-

лютне

Віднос-не,%

1

Коефіцієнт автономії, %

0,28

0,48

0,2

71,43

2

Коефіцієнт маневрування, %

-0,05

-0,1

-0,04

78,57

3

Коефіцієнт накопиченої амортизації, %

0,67

0,63

-0,04

-5,97

4

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів, %

0,22

0,04

-0,18

-81,82

5

Коефіцієнт мобільності оборотних активів, %

0,14

0,17

0,03

21,43

6

Коефіцієнт фінансової залежності ,%

0,71

0,52

-0,19

-26,76

7

Коефіцієнт фінансового ризику, %

2,51

1,94

-0,57

-22,71

8

Коефіцієнт майна виробничого призначення,%

0.92

0,98

0,06

6,52

 

Оцінку фінансової стійкості проведено на прикладі ПП “Ветта” з використанням коефіцієнтів, які мають місце в більшості вище наведених методик. Основою розрахунку коефіцієнтів для визначення фінансової стійкості підприємства служать дані форми №1 «Баланс».

Специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта накопиченої амортизації, полягає у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію) [ 2,с.171]. Це створює певні труднощі при узагальненні обраних для аналізу показників фінансової стійкості.

Аналізуючи показники фінансової стійкості даного підприємства можна сказати про те, що у звітному році у порівнянні з попереднім підприємство має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і відносно досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства. Для покращення фінансової стійкості підприємству необхідний пошук можливостей та вживання організаційних заходів по забезпеченню підвищення фінансової стійкості.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції різних підприємств. Менеджери використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Важливим є й те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу ліпше зрозуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Наприклад, щоб підрахувати дохідність інвестицій, необхідно взяти загальну суму активів з балансу та чистий дохід із звіту про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно поєднуються підприємством різні активи і пасиви та як це впливає на прибуток[3,с.160].

Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитись, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов'язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів. Фінансові експерти використовують їх для порівняння відносних переваг різних підприємств.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон‘юнктура.

Для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змо­гу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечу­вати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Відтак, аналіз фінансової стійкості дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, а також чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності. Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища є стійкість його економіки.

 

Список використаних джерел

 

1. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручник – К.: Киів нац. торг-

екон. ун-т, 2008. – 514 с.

2. Митрофанов Г.В., Кравченко Г.В., Барабаш Н.С. Фінансовий аналіз. –К.: КНТЕУ: 2002 -

301 с.

3. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства:

Навч. Посіб. – К.: Вища школа, 2003. – 278 с.: іл.