Аналіз використання прибутку підприємства

Економічне значення прибутку підприємства

Метою будь-якої діяльності людства є отримання і максимізація певних вигод у результаті її здійснення. Розвиток товарно-грошових відносин, розподіл праці у суспільстві поклали початок формування ринкових економічних систем.

Рушійною силою ринкової економіки, розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві є зацікавленість господарюючих суб’єктів в отриманні позитивних результатів господарської діяльності та їх підвищенні, що у ринкових умовах є основою успіху товаровиробни­ків у боротьбі за споживача.

З розвитком ринкових відносин з’явилось поняття «прибуток» як об’єктивна економічна категорія, що являє собою основу матеріальної зацікавленості людей у здійсненні певних видів економічної і фінансо­вої діяльності. З ним пов’язане і поняття «економічні вигоди», які отримує господарюючий суб’єкт у вигляді сукупності переваг.

Категорія «прибуток» отримала новий зміст в умовах сучасного економічного розвитку України, формування реальної самостійності підприємств, забезпечуючи інтереси держави, працівників та персоналу підприємств. Тому однією з актуальних задач сучасного етапу являється оволодіння керівниками та фінансовими менеджерами сучасними економічними методами ефективного управління формуванням та розподілом при­бутку і запобігання збиткам у процесі операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємств.

Удосконалення ринкових відносин, що відбувалося по мірі зміни соціально-економічної формації, на сучасному етапі зумовили перероз­поділ об’єктів права власності між суб’єктами господарювання та їх класифікацію за цим критерієм, яка включає об’єкти приватної та колек­тивної власності, власності господарського товариства, комунальної та державної власності.

Прибуток підприємства – це те, для чого працює (чи повинно працювати) кожне підприємство. Потенційних та реальних користувачів фінансової звітності цікавить прибуток підприємства. А саме достовірний розмір прибутку підприємства, який може бути забезпечений перевіркою та проведенням контролю фінансових результатів діяльності підприємства[1].

Ефективне управління процесами формування та розподілу прибутку підприємств торгівлі передбачає побудову дієвих систем, методів і механізмів обліку та аналізу операцій, що впливають на його величину.

В економічній літературі не існує єдиної думки про сутність категорії «прибуток». Однак, вважається, що першими, хто дав визначення прибутку були меркантилісти, які говорили, що прибуток виникає у сфері обігу, в зовнішній торгівлі, в результаті продажу товарів з більш високою ціною. Фізіократи вважали, що прибуток створюється тільки в сільському господарстві, де вплив сил природи призводить до перевищення споживчих вартостей над витратами виробництва. А. Сміт і Д. Рікардо обґрунтували ідею створення доданої вартості в галузях матеріального виробництва.

В економічній системі поняття прибутку існує з причини існування товарно-грошових відносин, появою і розвитку інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися із значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов‘язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

У працях відомих теоретиків того часу панували і такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

Позиція вчених щодо джерел виникнення прибутку формувалась здебільшого залежно від їх поглядів на закони виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Прибуток за К. Марксом – це перетворена форма доданої вартості, результат співвідношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Спираючись на досягнення класичної школи, під впливом теорії продуктивності капіталу, а також концепції граничної корисності на рубежі ХІХ – ХХ століть формувалась неокласична теорія прибутку. Вона мала подвійне тлумачення. З одного боку, Дж. Б. Кларк, Л. Вальрас вважали, що прибуток – це винагорода, ціна окремого фактору виробництва – капіталу, не враховуючи винагороди за всі інші фактори – землю, працю. З другого боку, прибуток розглядався як комплексний дохід підприємця від усіх факторів виробництва.

Особливим чинником, який впливав на розвиток неокласичної теорії прибутку, був ризик, тому що будь-яка форма розміщення капіталу завжди пов‘язана з невизначеністю. Поняття ризику в працях І. Фішера, Г. Мюрдаля, Е. Лундберга, Ф. Найта досліджується як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків. При цьому сам прибуток характеризується або як винагорода підприємцю за певний ризик його діяльності, або як різниця між очікуваними і фактично отриманими доходами.

Дж. М. Кейнс розглядав прибуток в системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту. Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мінза, А. Берлі та Р. Гордона щодо походження й економічної природи прибутку визначили інституціонально-соціологічний напрям теорії доходів підприємницьких структур.

В умовах колишнього СРСР, коли визначені планом контрольні цифри й індивідуальні економічні нормативи тривалий час практично не змінювалися, прибуток визначався як похідний показник від інших планових величин. Він дорівнював різниці між плановим обсягом продукції, що реалізувалась в оптових цінах підприємства, та її собівартістю. Виконання директивних планових показників, у тому числі за величиною прибутку, було головною метою функціонування господарюючих суб‘єктів.

В сучасній економічній літературі також не має єдиного підходу до визначення поняття «прибуток». Так, І.А. Бланк під прибутком розуміє виражений в грошовій формі чистий дохід підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності і являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами в процесі реалізації цієї діяльності[2]. В підручнику Ф.Ф. Бутинця можна знайти наступне визначення прибутку, а саме: «прибуток – це позитивна форма фінансових результатів, яка є рушійною силою, метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Від визначається як перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів». В.О. Мец розглядає прибуток як частину виробленої та реалізованої додаткової вартості, готової до розподілу і вважає, що підприємство одержує прибуток тоді, коли втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. С.Ф. Покропивний визначає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Н. В. Кончина розглядає прибуток з двох точок зору, а саме: з економічної точки зору прибуток – це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами, і з господарської точки зору прибуток – це різниця у майновому стані підприємства на кінець і початок звітного періоду.

З вищенаведених визначень, можна зробити висновок, що прибуток – це перевищення суми доходів над витратами, яке виникає в результаті різних видів діяльності підприємства.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання. Іншими словами, прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання є обов‘язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентноздатності на ринку.


Функції прибутку як економічної категорії

Прибуток виконує наступні функції[3]:

1). Оціночну функцію. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2). Розподільчу функцію. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпорядженні підприємства.

3). Стимулюючу функцію. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, пайовий фонд тощо).

Фінансові результати підприємства потрібно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це зробить можливим критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Мета і завдання аналізу прибутку

Будь-яка ціленаправлена діяльність вимагає обмежень або конкретизацій. Це означає, що необхідно вибрати предмет і визначити об'єкти, вивченням яких ця діяльність і буде обмежена. Для цього потрібно сформулювати мету діяльності і перелік завдань, вирішення яких приведе до досягнення мети, а щоб вирішити поставлені завдання, необхідно вибрати методи і способи цих рішень.

Завданнями аналізу прибутку є:

- аналіз виконання плану прибутку (якщо на підприємстві встановлюються планові показники);

- аналіз динаміки прибутку в цілому за період (рік, квартал, місяць) і протягом періоду;

- аналіз факторів, що вплинули на прибуток, визначення величини їх впливу (факторний аналіз прибутку);

- оцінка ефективності використання прибутку;

- розробка заходів і пропозицій щодо підвищення розміру прибутку;

- вибір оптимального варіанту управлінського рішення;

- прийняття управлінських рішень і забезпечення контролю їх виконання (визначення ліміту граничних відхилень від стандартів, організація оперативного аналізу).

До об'єктів аналізу прибутку можна віднести[4]:

доходи та витрати;

чистий прибуток;

функції управління (тобто аналізуються реальність плану, ефективність організації облікового процесу і контролю).

фактори, що зумовили розміри чистого прибутку (внутрішні та зовнішні);

Внутрішні (суб’єктивні) фактори - це фактори, які залежать від діяльності фірми і можуть бути змінені зусиллями підприємства (товарообіг, розмір прибутку від фінансової та іншої діяльності).

Зовнішні (об’єктивні) фактори - це фактори, які не залежать від діяльності фірми, але кількісно визначають рівень використання потенціалу підприємства (ставка податку на додану вартість, розміри акцизного збору, ставка податку на прибуток). На зовнішні фактори фірма впливати не може.

Суб’єктами аналізу є внутрішні (управлінські і облікові служби фірми) та зовнішні користувачі, які мають потребу в інформації про про фінансові результати підприємства.

Показники ефективності використання прибутку

При здійснені економічного аналізу використовують певні показники. Кожний показник являє собою кількісну характеристику явищ, процесів, операцій у просторі і часі. Кожний показник має дві ознаки: розмірність та характеристику певного явища. Сукупність взаємопов'язаних показників, які відображають господарську діяльність, що здійснюється у визначених умовах, просторі і часі, являє собою систему показників. Використання системи показників забезпечує комплексний аналіз діяльності підприємства.

Джерелами інформації аналізу чистого прибутку є:

1. Правова інформація (законодавчі і нормативні акти.

2. Нормативно-довідкова інформація (норми і нормативи витрачання ресурсів, пільгових витрат та ін.). Нормативні дані можуть розроблятися і на самому підприємстві, в межах наданих йому прав Законом України “Про підприємства в України” затверджених норм і нормативів. Крім того, вони є в різних нормативних актах (інструкції, положення, методичні вказівки).

3. Планова інформація міститься в затверджених на підприємстві планових документах (бізнес-плани).

Інформаційне забезпечення – це облікова і позаоблікова інформація. До облікової відноситься поточна інформація, тобто журнали-ордери по рахунках 79, 44 та звітна: дані бухгалтерської, статистичної, податкової, оперативної звітності. Позаоблікова інформація – це матеріали ревізій, різних обстежень, перевірок, спостережень.

Аналіз фінансових результатів підприємств торгівлі доцільно проводити за етапами:

- аналіз динаміки та структури фінансового результату;

- факторний аналіз фінансового результату;

- розрахунок показників рентабельності підприємства;

- факторний аналіз рентабельності підприємства.

На першому етапі аналізу проводиться розрахунок відхилень показників фінансових результатів за звітні періоди на основі Звіту про фінансові результати.

Після проведення аналізу динаміки та структури фінансового результату необхідно здійснити факторний аналіз цього показника з метою визначення впливу факторів на величину прибутку (збитку) підприємства.

Факторний аналіз прибутку

Факторний аналіз прибутку звітного року здійснюється в розрізі джерел його отримання:

від операційної діяльності;

від фінансової діяльності;

від інвестиційної та інших видів звичайної діяльності.

Джерела отримання прибутку впливають на його величину як фактори першого порядку. Факторний аналіз здійснюється методом ланцюгових підстановок. Проаналізуємо вплив факторів на зміну обсягу прибутку звітного року (результативний показник) у порівнянні з даними попереднього року. Для цього застосуємо адитивну модель факторного аналізу, яка буде мати вигляд рівняння:

 

Р = Род + Рфд + Рід[5] (1)

 

де Р — прибуток звітного року;

Род — прибуток від операційної діяльності;

Рфд — прибуток від фінансової діяльності;

Рід прибуток від іншої звичайної діяльності.

Економічний аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає розрахунок показників рентабельності, що здійснюється на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. З прийняттям національних П(С)БО з’явилась можливість розрахунку показника рентабельності за двома варіантами:

1. як відношення суми прибутку за видами діяльності до суми витрат у розрізі таких видів;

2. як відношення суми прибутку за видами діяльності до суми авансованого капіталу, тобто до вартості оборотних та необоротних активів.

Рівень рентабельності прямо пропорційний обсягу та ціні продукції, робіт, послуг та обернено пропорційний їх собівартості, тобто є інтегральним показником ефективності діяльності підприємства.

Отже, можна зробити висновок, що аналіз використання прибутку дозволяє максимально повно висвітлити всі аспекти господарської діяльності підприємства. Такий аналіз має особливе значення стосовно оцінки фінансових результатів, оскільки він дозволяє отримати реальну інформацію про суми та джерела отримання прибутку, а також фактори, які впливають на його величину. Від цього, в свою чергу, залежить виконання підприємством своїх цільових функцій та якість робіт та послуг, що надаються споживачам.



[1] Салига С.Я., Салига К.С., Ткаченко Є. Ю. Управління формуванням прибутку. — Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2006

[2] Бланк И.А. Управление прибылью.— К. : Ника-Центр, 2007

[3] Афанасьєв М.В., Плоха О.Б. Економіка підприємства. — Х. : ВД "Інжек", 2007

[4] Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності. — К. : КНТЕУ, 2005

[5] Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності. — К. : КНТЕУ, 2005