Нормативно-правове регулювання аудиту в Україні: шляхи удосконалення

Виникнення, становлення і подальший розвиток аудиторської діяльності в Україні обумовлені суттєвими змінами в економіці держави, її ринковим спрямуванням і необхідністю незалежного контролю господарської діяльності підприємств недержавних форм

власності та професійного підтвердження достовірності звітності, яка надається користувачам – зацікавленим сторонам.

У країнах ринкової економіки в основу практики усіх відносин покладено закон, верховенство якого визнають усі. Закон як основний регулятор створює не тільки правила гри, а й ідентифікує позиції всіх учасників підприємницької діяльності.

Законодавче закріплення аудиту в нашій країні відбулося з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» Верховною Радою 24 квітня 1993 року. В даному законі наведено загальні положення, визначено порядок сертифікації аудиторської діяльності; повноваження, порядок створення, регламентація діяльності Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України; порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг; права, обов’язки та відповідальність аудиторів і аудиторських фірм; обов’язки господарюючих суб’єктів при проведенні аудиту.

Основне завдання Закону – створення системи громадського фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. 6 липня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» № 2738-IV. Відповідно до цього скасовано обов’язковість українського громадянства для аудиторів в Україні (ст. 5), а також приділена значна увага забезпеченню незалежності аудиторів у нашій державі (зокрема, збільшено повноваження АПУ щодо забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг (ст. 14), членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам, акціонерам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит (ст. 24)). Іншим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування» від 19 січня 2006 р. № 3370-IV було відмінено ліцензування аудиторської діяльності.

Даний закон – не ідеальний. На нашу думку, слід приділити більше уваги відповідальності аудиторів, закріпити їх відповідно у Господарському та Цивільному кодексах, щодо прав аудитора, то ми пропонуємо п. 5 ст. 2, де зазначається, що аудитор і аудиторські фірми України мають право залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю, доповнити наступним: за згодою клієнта (що не буде перешкоджати дотриманню комерційної таємниці на підприємстві) або з власної ініціативи, навіть, без погодження з клієнтом, за умови оплати послуг фахівця за власний рахунок (при цьому аудитор несе повну відповідальність за нерозголошення комерційної таємниці).

Крім даного закону регулювання аудиторської діяльності здійснюється через постанови, накази, рішення, інструкції, положення, листи АПУ, ДПАУ. До того ж, окремі статті Цивільного та Господарського кодексів також спрямовані на регулювання аудиторської діяльності в Україні. Не зважаючи на це, визначальну роль в сучасних умовах інтеграції України у світове співтовариство набувають Міжнародні стандарти аудиту (МСА). Звісно, приведення українського аудиту до міжнародних стандартів – процес об’єктивний і невідворотний. Україна повинна активно включитися у всесвітній процес гармонізації бухгалтерського обліку і аудиту. Та Міжнародні стандарти аудиту, крім того, що значні за обсягом, ще й важкі для сприймання та використання в практичній діяльності. Тоді чи варто їх сліпо переносити на вітчизняний ґрунт? На нашу думку, доцільніше розробити на базі МСА та з врахуванням вітчизняного досвіду організації контролю Національні стандарти аудиту (які вже діяли і були відмінені, хоча і вони не були досконалими). Даний крок, принаймні, наблизить вітчизняного аудитора до розуміння сучасного стану та вимог до аудиту в Україні. Адже яким чином можуть реалізовуватися такі загальноприйняті принципи аудиту, які передбачені Кодексом професійної етики аудиторів, як чесність, справедливість, компетентність, конфіденційність, незалежність, об’єктивність у корумпованому суспільстві (яким, на жаль, залишається українське). Реалізація цих принципів практично неможлива, що знижує значущість аудиту. Нам слід використати вітчизняні доробки у сфері господарського контролю, зокрема, внутрішньогосподарського контролю, щоб побудувати ефективну систему аудиту не проамериканського зразка, з далекими від нас принципами та ідеалами, а власного – вітчизняного.