Історія розвитку аудиту періоду середньовіччя

Період середньовіччя характеризується удосконаленням обліку і контролю господарської діяльності, що є наслідком розвитку суспільно-економічних відносин. З’являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності .

Розвиток господарської діяльності потребував гарантування достовірності звітності, внаслідок чого в Англії з явився інститут контролерів.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. В 1324 р. Едуард Другий призначив трьох державних аудиторів. До їхнього завдання входило запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться у провінціях. Було немало свідчень активної діяльності аудиторів періоду середньовіччя в усіх країнах Європи.

Фінансово-господарський контроль тісно пов¢язаний із бухгалтерським обліком. Тому між 1250-1350 рр. одночасно в кількох містах Італії зародилась подвійна бухгалтерія. У своєму трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494р., узагальнив її принципи францисканський чернець-математик Лука Пачолі (1445-1515рр.). Він зробив найбільший внесок у зародження італійської подвійної бухгалтерії.

До 20 століття основна функція обліку була суто контрольною, оскільки контроль став головним знаряддям збереження приватної власності. Пізніше бухгалтерський облік виступає як засіб економічного контролю. На перше місце виходить функція управління господарськими процесами. Внаслідок розвитку економічних відносин, удосконалення управління виробництвом –контроль виділяється у самостійну функцію управління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власників капіталу.

В англомовних країнах першоджерелом прадавніх облікових документів про аудит є архів скарбниці Англії та Шотландії, датований 1130р. До 17 століття проіснувала практика «слухання звітів». Вона зародилась ще в давнину, коли у містах аудит проводився публічно, у присутності правлячих посадових осіб і громадян, у формі слухання аудиторських звітів. Тоді аудитори міст почали додавати до своїх звітів примітку «Вислухано аудиторами, що підписалися нижче».

Наприкінці 17 століття у Шотландії було ухвалено перший закон про заборону посадовим особам бути міськими аудиторами, тим самим у Західному світі було запроваджено сучасне поняття незалежності аудитора.

У 1862р.в Англії прийнято закон про обов¢язкову перевірку рахунків і звітів компаній аудиторами не рідше одного разу на рік дав поштовх для розвитку аудиту. Причиною для прийняття цього закону стали нерідкі випадки банкрутства підприємств, внаслідок чого акціонери і кредитори втрачали свої компанії. Тому виникла потреба в достовірності даних про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період. Щоб бути впевненим в достовірності звітності акціонерного товариства, її вивчали і аналізували бухгалтери-аудитори. На загальних зборах акціонерів заслуховувався висновок аудитора і лише після цього звіт затверджувався або ж не затверджувався.

Так незалежна аудиторська перевірка стала гарантом того, що підприємство має такий фінансовий стан як оприлюднений. Аудитори стали також потрібні й незацікавленій стороні-суду, арбітражу, які захищають справедливість. Закон, прийнятий в Англії, підштовхнув до того, що в країнах з ринковою економікою аудиторська служба набула швидкого розвитку. Відтоді практично в усіх країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту. Такий перебіг аудиторської діяльності сприяв створенню великих транснаціональних аудиторсько-консультативних фірм.