Позитивні та негативні моменти організації аудиту в Україні

На сьогоднішній день фінансовий аудит є невід'ємною складовою фінансового життя: успішна діяльність підприємства неможлива без знання його реального виробничого та фінансового стану й конкурентноздатності на ринку, на основі чого здійснюється планування подальшої діяльності. Саме ці функції і вивчає фінансовий аудит.

У процесі аудиторської діяльності провадиться перевірка фінансової звітності, на основі аналізу якої визначаються показники, що характеризують як суто внутрішній стан підприємства, так і його місце серед конкурентів. Така перевірка може провадитися різними методами та з різним ступенем деталізації залежно від завдань, які на неї покладаються.

У сучасному розумінні аудитор ( з лат. слухач) — це особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період.

Аудитор відрізняється від ревізора суттю підходу до перевірки фінансово-господарських документів. Його дії консультаційні, принципово-доброзичливі, він знає не лише бухгалтерський облік і звітність, а й діюче нормативно-правове поле, в якому працює підприємство. Аудитор не так намагається знайти цифрові й сумарні помилки, як дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської сфери та підтвердження фінансово-виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період і ймовірні перспективи розвитку. При цьому висновки аудитора ґрунтуються на ретельній перевірці всієї бухгалтерської звітності і супутньої інформації.

Аудит, аудиторська діяльність в Україні регулюється законодавством і нормативними документами Аудиторської палати.

Практично скрізь здійснюється контроль якості аудиторських послуг. Причому в окремих країнах це зафіксовано в законі.

Сучасний етап розвитку аудиторських послуг в Україні має як позитивні, так і негативні сторони.

До основних позитивних аспектів організації аудиту в Україні цілком закономірно віднести:

послідовне впровадження (легалізація) міжнародних аудиторських стандартів МФБ (ІРАС);

чітке переорієнтування на організацію сертифікації кандидатів в аудитори відповідно до зарубіжних стандартів;

впровадження обов'язкового підвищення кваліфікації практикуючих аудиторів;

наявність єдиного юридичного і регулюючого органу в сфері аудиторської діяльності – Аудиторської палати України (АПУ ).

До негативних моментів розвитку аудиту можна віднести:

спрямованість аудиту на бухгалтерський і особливо податковий аспект діяльності замовника, а не на підвищення його платоспроможності та конкурентноздатності;

схильності аудиту захищати інтереси замовника, який оплачує послуги, а не інтереси власників;

відсутність легалізованого обов'язкового контролю якості аудиторських послуг;

практично неможлива реалізація принципів аудиту (чесність, справедливість, компетентність, конфіденційність, незалежність, об'єктивність тощо) у недемократичному і недостатньо правовому суспільстві, що знижує суспільну значущість аудиту і довіру до його висновків;

практично немає серйозних наукових досліджень з теорії і практики аудиту в країнах з перехідною економікою.

У завершення можна сказати, що загальні хвороби української держави та суспільства негативно відбилися і на розвитку аудиту в Україні. З іншого боку, формування правового суспільства буде сприяти його дієвості та підвищить якість аудиторських послуг.