Вектор розвитку вітчизняного аудиту

Україна тримає курс на забезпечення всебічного входження у європейський політичний, правовий та економічний розвиток. Тому розбудова ефективної системи аудиту в Україні на основі удосконалення нормативно-правового забезпечення у відповідності з міжнародними та європейськими стандартами є на сьогодні досить актуальною.

Окремі аспекти європейської практики організації аудиту знайшли відображення у працях Мельничука В.І., Дороша Н.І., Стефанюка І.Б., Рубана Н.І., Романіва Є.М., Редька О.І., Зубілевича С., та інших сучасних фахівців, науковців.

Метою цієї статті є розкриття основних чинників, які впливають на спроби гармонізувати український аудит щодо його міжнародної теорії та практики.

Не абсолютуючи аудит України саме з національних позицій, можна стверджувати, що дійсно потрібні зміни. Але при цьому слід пам’ятати в який час ми живемо і працюємо. В Україні законодавча творчість не знає меж і, як наслідок, або закони не спрацьовують, або суперечать один одному. Тому одним з негативних чинників розвитку аудиторської практики є невизначеність правового поля.

Іншим чинником є дивне співіснування двох обліків – бухгалтерського і так званого «податкового». Український бухгалтер і податки знає (а не звертається до податкового консультанта), і веде як бухгалтерський, так і податковий облік, у нього немає часу відділяти «управлінський» облік від «фінансового», бо в нього ще є вимоги надати керівнику інформацію щодо того, як вигідніше здійснити ту чи іншу операцію і не потрапити при цьому під кримінальну відповідальність. Звідси «податковий» аспект замовлень – аудиторам найчастіше замовляють перевірку стану податкового обліку, а не бухгалтерського.

Крім того, податковий облік – це українське «ноу-хау», отже, його аудит не можуть регулювати міжнародні стандарти. Адже вони стосуються перш за все аудиту фінансової звітності, а вже потім національного аудиту і супутніх послуг, і аж ніяк не аудиту податкової звітності.

Особливої уваги заслуговує якість аудиторських послуг в Україні. Щодо європейської практики, то Восьма Директива ЄС містить вимогу, щоб усі обов’язкові аудитори та аудиторські фірми були охоплені системою контролю якості аудиту.

Україна вже зробила певні заходи з цього приводу, так було розроблено САУ та узгоджено з АПУ програму перевірки якості аудиторських робіт та послуг, але поки що такий контроль залишається ініціативним і безумовно Україні ще далеко, наприклад, до Великобританії, де аудитори самі платять власні кошти тій самій АССА за те, щоб їх перевірили.

Іншою проблемою є орієнтація аудиту на замовника, а не власника і, як наслідок, - перекручення поняття незалежного аудиту, оскільки замовник хоче мати свого, а не незалежного аудитора зі сторони. При тому, що принцип незалежності включено до вищезгаданої Директиви ЄС, і дотримання його є обов’язковим аспектом огляду якості аудиту.

Тому, до основних завдань, поставлених в процесі розвитку аудиту в Україні можна віднести:

розвиток правового поля аудиту;

підвищення рівня професійної компетенції аудиторів;

забезпечення реальної незалежності аудиторів.

Нам залишається сподіватися, що вітчизняний аудит найближчим часом зможе розв’язати поставлені перед ним задачі, тим більше, що потенціал для цього є.