Сучасні аспекти становлення державного аудиту в Україні

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує реорганізації системи контролю – функціонування адекватних форм та суб'єктів контролю. Становлення підприємств недержавної форми власності вимагало запровадження нової форми контролю – аудиту.

Наступний етап розвитку аудиту в Україні характеризується вивченням можливостей використання аудиту в державному секторі економіки. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 1777 затверджено порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ.

Як відомо, статтею 26 Бюджетного кодексу передбачено, що зовнішній контроль, а також аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою в частині контролю за використанням коштів державного бюджету; Головним контрольно-ревізійним управлінням – відповідно до його повноважень, визначених законом.

Концепція та процес державного аудиту тісно пов’язані з державним фінансовим управлінням. Державний аудит є частиною регулятивно-правової системи, яка покликана викривати відступи від прийнятих стандартів, принципів законності, ефективності, результативності та економічності фінансового управління для забезпечення: вжиття коригуючих заходів по кожному окремому випадку виявлених порушень законності і не результативності діяльності; притягнення до відповідальності осіб, які прямо чи посередньо винні в порушеннях, що сталися; отримання компенсації шкоди, нанесеної такими порушеннями; вжиття заходів для попередження або ускладнення можливості реалізації таких порушень у подальшому. Державний аудит має на меті виявлення шляхом збору доказів та надання оцінки: відступів від прийнятих стандартів обліку; порушення принципів обліку; порушення законності; неефективності використання людських, фінансових, матеріальних та інших ресурсів (одним з основних принципів, на якому тримається бюджетна система України, - це принцип ефективності. Під ефективністю Бюджетний кодекс розуміє наступне: «при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів»); нерезультативності діяльності (результативність визначається як ступінь досягнення цілей і співвідношення запланованих результатів діяльності до фактичних); неекономічність фінансового управління (економічність визначається як мінімізація витрат, здійснюваних при тій чи іншій діяльності із збереженням якості результату).

Аудит фінансової та господарської діяльності включає:

аудит фінансових систем та/або операцій, з метою оцінки їх відповідності існуючим законодавчим та нормативним актам;

підтвердження змісту та порядку подання фінансової звітності державними відомствами, що включає в себе перевірку та оцінку фінансової документації та фінансової звітності, в разі необхідності, підготовку висновків про фінансові звіти;

аудит правомірності та доцільності адміністративних рішень, що приймаються організацією – об’єктом перевірки;

аналіз звітності з будь-яких питань, що стосуються аудиту або є його наслідком, і які підлягають висвітленню.

У зв'язку зі стрімким розвитком аудиту в Україні актуальність проблем визначення категоріального апарату в аудиті, визначення суті аудиту, його видів та місце в системі контролю в умовах формування ринкових відносин зростає.