Оцінка розвитку малого бізнесу в регіоні

В регіональний аналіз малого бізнесу, який має свої особливості за складом показників та критеріями оцінки стану підприємства доцільно включати дослідження загальноекономічних показників. Характерним для кожної їх групи є підбір власних критеріїв оцінки їх стану, тобто, вивчається динаміка показників, проводиться співставлення різних показників для вивчення кількісних та якісних змін у розвитку підприємництва. Показники розвитку малого бізнесу регіону порівнюються із відповідними загальнодержавними показниками, із максимальними та мінімальними їх значеннями у різних областях та адміністративних одиницях регіону.

Ефективність діяльності підприємств МБ залежать від багатьох факторів: форма власності, галузь, місцезнаходження. Кожен з цих факторів по-своєму впливає на ефективність МП, тому досліджувати та визначати ефективність МБ більш доречно в аспекті кожного фактору (ознаки), формуючи тим самим відповідні диференційні програми підтримки:

Тенденцію розвитку малого бізнесу малих підприємств в регіоні доцільно аналізувати за кількістю малих підприємств:

в регіоні;

що припадає на 10 тис. населення;

за видами економічної діяльності;

за формами власності;

за напрямками їх формування;

за чисельністю працюючих;

за фінансовими результатами.

В таблиці 1 наведені дані по основних показниках розвитку малих підприємства за 2001 – 2006 рр.

Таблиця 1.

Основні показники малих підприємств за 2001 – 2006 роки.

 

 

2001

2002

2003

2004

2005

2006

1

2

3

4

5

6

7

Кількість МП, одиниць

 

5303

6460

7277

7540

7811

7882

1

2

3

4

5

6

7

у % до попереднього року

101,6

121,8

112,6

103,6

103,6

100,9

на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць

30

37

42

44

46

47

Середньорічна кількість працюючих на МП, осіб

54042

57173

59750

58271

54312

49722

у % до попереднього року

103,9

105,8

104,5

95,9

94,8

91,5

У розрахунку на одне підприємство

10

9

8

8

7

6

 

Одним з основних показників, що характеризують процес становлення малого бізнесу є динаміка кількості діючих суб'єктів малого підприємництва. З наведених даних ми бачимо, що на кінець 2006 р. в економіці області функціонувало 7882 підприємства з середньорічною кількістю працюючих 49722 особи.

В середньому по області на 10 тис. осіб наявного населення припадає 47 підприємств. Порівняно з 2005 р. цей показник зріс на 1 підприємство, а з 2002 р. - на 17 підприємств.

Аналізуючи цей показник в територіальному розрізі слід відмітити, що розвиток є нерівномірним. Якщо в середньому по області на 10 тис. чоловік наявного населення припадає в 2001 - 2006 рр. відповідно 46 і 47 малих підприємств, то в м. Вінниці припадає 99 підприємств, у Вінницькому районі - 63 і 68 підприємств. Найменша кількість підприємств на 10 тис. осіб наявного населення в 2005 р. було по Літинському району - 19, Козятинському - 21 і Жмеринському - 22, а у 2006 р. найменша кількість підприємств залишилася у Немирівському районі – 19 (порівняно з 23 у 2005 році). В середньому на одному підприємстві малого бізнесу працювало 7 осіб, в тому числі на одному промисловому підприємстві - 8, будівельному - 7, торговому - 4, транспортному - 10, сільськогосподарському - 10 осіб.

 

Аналіз діяльності малих підприємств дозволяє спостерігати певні тенденції за основними видами економічної діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Кількість малих підприємств за основними видами економічної діяльності за 2005-2006 роки

 

 

2005

2006

одиниць

у % до

підсумку

одиниць

у % до

підсумку

Всього по економіці

7811

100

7882

100

з неї:

 

 

 

 

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

785

10,0

807

10,2

Рибне господарство

24

0,3

22

0,3

Промисловість

1346

17,2

1318

16,7

Будівництво

633

8,1

668

8,7

Торгівля; (ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку)

2851

36,5

2799

35,5

Діяльність готелів та ресторанів

174

2,2

173

2,2

Діяльність транспорту та зв’язку

279

1,6

282

3,6

Фінансова діяльність

34

0,4

35

0,4

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

1222

15,6

1354

17,2

Державне управління

1

0,01

5

0,06

Освіта

74

0,94

45

0,57

Охорона здоров'я та соціальна допомога

106

1,35

107

1,35

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

280

3,5

267

3,3

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

72

0,92

77

0,97

 

Переважна більшість суб'єктів малого бізнесу працює у сфері оптової та роздрібної торгівлі (включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту) це 2799 підприємств; промисловості – 1318 підприємств та у сфері операцій з нерухомістю, оренди та надання послуг підприємцям – 1354 підприємства.

З одного боку, ця велика доля надання послуг показує, що малі підприємства досягли успіху і відігравали головну роль (що і очікувалося від них у перехідному процесі), заповнюючи ті ніші надання послуг, які залишалися в результаті обмеженого розвитку виробництв впродовж радянських часів. З другого боку, сектор малих підприємств має перевагу перед дрібними підприємствами, чия діяльність потребує невеликих інвестицій і не додає достатнього динамізму економіці. Невелика доля виробничих малих підприємств чітко показує, що вони не беруть поки на себе роль гнучких виробників у виготовленні нових товарів. Це відображає більш високі витрати для малих підприємств у виробничому секторі, необхідність для виробничих підприємств укладати довгострокові інвестиції з метою досягнення прогресу і вистояти в гострій конкуренції з боку більш великих підприємств та імпорту.

Аналіз чисельності працівників малих підприємств підтверджує той факт, що в середньому рівень зайнятості становить біля 10 % від числа зайнятих в галузях економіки:

малі підприємства мають незначний вплив на рівень зайнятості працездатного населення в регіоні і збільшення кількості робочих місць;

темпи зростання малого бізнесу, з точки зору обсягів виробництва (реалізації продукції) малими підприємствами, не відповідають потребам господарського комплексу області.

Отже, повинна створюватися нова модель державної участі в розширеному ринковому відтворюванні малого підприємництва на регіональному рівні.

Що стосується регіональної політики сприяння розвитку малого бізнесу, то воно відкриває суттєву роль у покращенні соціально-економічного стану міст та селищ, а саме:

створює нові робочі місця, що зменшує проблеми з зайнятістю населення;

сплачує податки, значна частка яких залишається в місцевому бюджеті;

створює конкурентне середовище, що призводить до збільшення вибору для споживачів та до підвищення якості продукції, товарів, послуг.

Місцева влада та підприємці є взаємно зацікавленими партнерами. Тому розвиток підприємництва саме на місцевому рівні є ключовим напрямом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва. Реалізація цієї діяльності також здійснюється через регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва. Прийняття таких програм передбачено Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтень 2000 р. №2063-111. Можна констатувати, що сьогодні в усіх регіонах України були підготовлені такі програми.

Тому слід дуже чітко розрізняти, які саме заходи можуть здійснюватись у рамках регіональних та місцевих програм підтримки розвитку малого підприємництва, а які можуть бути предметом Національної Програми. Це значною мірою залежить від того, якими інструментами для підтримки малого підприємництва найефективніше можуть користуватися органи влади місцевого рівня, а якими - органи влади центрального рівня.

До ефективних інструментів органів влади місцевого рівня щодо сприяння розвитку малого бізнесу належать:

1) усунення адміністративних бар'єрів шляхом:

спрощення процедур надання приміщень в оренду;

впорядкування процедур надання дозвільних документів, необхідних для започаткування підприємницької діяльності;

встановлення прозорого та справедливого порядку одержання дозволу на розміщення малих архітектурних форм;

встановлення пільг щодо оренди комунального майна;

встановлення більш низьких ставок місцевих податків і зборів;

створення місцевих фондів гарантування кредитів;

оприлюднення інформації про комунальне майно, що може здаватися в оренду та тендери на виконання замовлень місцевої влади;

6) гарантія залучення малих підприємств до участі у тендерах на виконання замовлень місцевої влади.

Також до можливих інструментів, які може використовувати місцева влада є розвиток інфраструктури малого підприємництва. Сьогодні до основних елементів інфраструктури можна віднести:

бізнес-центри - консультаційно-інформаційні установи, що надають широкий перелік послуг як-то тренінг-курси з дисциплін, найбільш необхідних для ведення бізнесу, індивідуальні консультації, допомога у бізнес-плануванні, надання доступу до правових баз даних, пошук партнерів, маркетингової інформації тощо;

бізнес-інкубатори - установи, створені з метою надання новоствореним малим підприємствам та підприємцям-початківцям приміщень на пільгових умовах, надання послуг з ведення обліку, з користування спільною оргтехнікою;

консалтингові та юридичні фірми.

Сприяння створенню інфраструктури в першу чергу є завданням місцевої влади. Адже підприємці матимуть можливість користуватися послугами установ, що належать до інфраструктури, в тому випадку, коли ці послуги будуть надаватися поруч з місцем здійснення підприємницької діяльності. У місцевої влади є досить широкий діапазон інструментів, які можуть сприяти розвиткові інфраструктури, зокрема:

заснування та пряме фінансування певних установ інфраструктури;

участь у заснуванні установ інфраструктури;

соціальне замовлення;

ваучерні програми (субсидіювання певного кола суб'єктів малого підприємництва, не спроможних сплатити повну ринкову ціну тренінгових чи освітніх курсів);

пільги щодо оренди комунального майна.

Але обираючи той чи інший інструмент, місцева влада має зважати на той факт, що інфраструктура розвитку малого підприємництва сама є ринком, будується на ринкових засадах, і втручання в її побудову через адміністративні механізми може зруйнувати ринок, що тільки народжується.

Тому основними інструментами сприяння створенню інфраструктури мають бути інструменти, що не порушують конкуренції на цьому ринку. Наприклад, таким інструментом може бути субсидування певних груп суб'єктів малого підприємництва для отримання послуг від інфраструктури. Але щоб не порушувати конкуренцію на ринку суб'єкт малого підприємництва повинен сам обирати - до якої саме установи інфраструктури він буде звертатись за послугами, маючи субсидію на часткову оплату послуг цієї установи.

Найкраще таку систему організовувати через ваучерні програми. Але для того, щоб система працювала, треба вирішити багато організаційних питань та розробити методологію.

Всі інструменти сприяння створенню інфраструктури, про які було згадано вище, можуть бути реалізовані та реалізуються в межах регіональних та місцевих програм підтримки малого бізнесу.

Що стосується розвитку малого бізнесу в регіонах, то більш ефективним у вирішенні проблем, пов'язаних з підтримкою і розвитком підприємництва є структури, що формуються на принципах добровільного об'єднання підприємців та на некомерційних засадах. Найбільш доцільною формою організації таких структур є створення регіональних центрів підтримки підприємництва (РЦПП).

Основні принципи побудови РЦПП повинні формуватися на спільності інтересів підприємців, регіональних і місцевих органів влади, населення регіонів тощо.

Тобто, можливості місцевої влади для розвитку малого підприємництва є дуже широкими. Проте, успіх регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва може бути забезпечений лише за умови партнерських відносин між владою місцевою, регіональною та центральною, а також об'єднаннями підприємців та інших інституцій, діяльність яких спрямована на розвиток малого підприємництва. Тому напрямок Національної Програми щодо впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва є таким важливим.

Інструментами органів влади центрального рівня, які можуть бути застосовані через відповідні заходи Національної Програми в цьому напрямі, зокрема, є:

1) створення програми грантів, які б надавалися за рахунок коштів державного бюджету органам місцевого самоврядування на конкурсних засадах на реалізацію певних проектів щодо розвитку малого підприємництва на місцевому рівні. До таких проектів можна сформулювати низку суттєвих вимог для стимулювання активності у підтримці малого підприємництва за певними пріоритетними напрямками.

Переваги такого підходу полягають в тому, що можна значно активізувати діяльність органів місцевого самоврядування щодо підтримки малого підприємництва, а також стимулювати ці органи планувати свою діяльність за проектним принципом, тобто передбачати чітко окреслені дії, що мають бути зроблені у визначений час та призвести до заздалегідь вказаних результатів. Крім того, можливість отримання коштів з державного бюджету на реалізацію проектів стимулюватиме органи місцевого самоврядування виділяти і кошти з місцевих бюджетів на такі проекти. Наявність конкурсу та встановлення чітких умов його проведення, постійний контроль не лише за витрачанням коштів, але і за результативністю витрачання бюджетних коштів.

Недоліком цього підходу є досить висока вартість адміністрування такої програми, адже від якості адміністрування буде залежати і її ефективність. Тобто такий підхід потребує виділення значних бюджетних коштів.

2) забезпечення взаємної координації та інформаційного обміну між різними регіонами та містами України щодо досвіду у справі розвитку малого підприємництва, забезпечення міжнародних контактів місцевих влад України та інших держав.

Переваги - можливість розвитку місцевого самоврядування, розширення міжнародного співробітництва у сфері підтримки малого підприємництва. Це має призвести і до підвищення ефективності роботи місцевих влад в даному напрямі.

Недоліки - отримання не миттєвого, а віддаленого, перспективного ефекту. Однак підприємницьке середовище потребує підтримки вже сьогодні і тому очікує витрачання бюджетних коштів на вирішення актуальних проблем.

3) здійснення методологічних розробок та надання методологічної допомоги місцевій владі щодо інструментів сприяння розвитку малого підприємництва. Дослідження стану розвитку малого підприємництва в різних регіонах.

Переваги - забезпечення місцевих влад необхідною інформацією та методологією.

Недоліків у цього підходу практично немає. На наш погляд, бажано формувати Заходи щодо реалізації Національної Програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні за основним напрямом "Впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва" з урахуванням всіх визначених вище підходів.

ЛІТЕРАТУРА:

Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. – Київ: ІЗМН, 1996. – 192 с.

Узунов В.М. Фінансові аспекти розвитку підприємництва в Україні. // Фінанси України. – 200.

Статистичний щорічник Вінницької області за 2005-2006 рр.

www.ukrstat.gov.ua