Динамічна модель ринку в умовах досконалої конкуренції

Методи моделювання та прогнозування обсягів продажів, а також підходи до їх використання є маркетинговою проблемою, теоретичні і практичні аспекти якої висвітлені у даній статті.

При складанні прогнозу продажу маркетологи зазвичай враховують дані попередніх періодів, при цьому виходять з аналізу оцінки ситуації на ринку (з урахуванням незадоволеного попиту на продукцію і конкурентної ситуації). На практиці часто трапляється, що відділ продажів діє окремо від маркетингової служби, яка прогнозує і складає результати прогнозів. Найчастіше причиною такої ситуації є неточне розуміння методів і способів моделювання ринку в умовах досконалої конкуренції.

Прогноз на довгостроковий період повинен складатися з максимальним врахуванням вірогідності зміни умов, в яких функціонуватиме ринок. З метою прогнозування обсягів продажу товару можна використовувати методи експертних оцінок які грунтуються на суб'єктивній оцінці поточної ситуації і досвідченій оцінці перспектив розвитку. Ці методи доцільно використовувати для кон'юнктурних оцінок, особливо у тих випадках, коли неможливо одержати безпосередню інформацію про явище або невистачає даних за минулий період.

Методи прогнозування з використанням динамічних рядів пов'язані з дослідженням показників, кожний з яких складається з двох елементів - прогнозу детермінованої компоненти та прогнозу випадкової компоненти.

Побудова першого не є складним, якщо визначена основна тенденція розвитку і можлива її подальша екстраполяція. Прогноз випадкової компоненти складніший, оскільки цю появу можна оцінити лише з деякою часткою ймовірності.

Казуальні методи прогнозування засновані на пошуку чинників, що визначають поведінку прогнозованого показника. Крім того, слід поєднувати на практиці використання кількісних і якісних методів прогнозування — що підвищить точність прогнозу та дозволить детальніше проаналізувати ринкову ситуацію.

 

Вектор ринкового попиту на товари формується, виходячи з рішень індивідуальних задач споживачів.

Формалізація поняття загального попиту на ринку полягає в конструюванні функції "колективної" корисності всіх споживачів, бажаючих придбати товари, і визначити ринковий попит як рішення однієї загальної задачі. Це дає можливість створити колективну функцію корисності одним з способів: або на основі відношення "колективної" переваги, або на основі інтеграції індивідуальних функцій корисності споживачів.

Інтегровану криву ринкового попиту можна одержати як суму кривих індивідуального попиту всіх споживачів. Тоді - ринкова крива попиту, а безліч споживачів і в просторі товарів.

Навіть для лінійних кривих індивідуального попиту інтегрована ринкова крива виходить нелінійною. Зміні піддаються і інші властивості індивідуальних кривих, зокрема, такі характеристики, як еластичність попиту, гранична норма заміщення та ін.

Функцію корисності для споживацького сектора визначається як:

,

де: - функція корисності споживача.

Як і у випадку із споживачами, шляхом підсумовування кривих пропозиції окремих фірм, одержаних в результаті вирішення їх оптимізаційних задач, можна одержати поняття кривої ринкової пропозиції.

Сукупний попит характеризує сумарну потребу суспільства в товарах, а сукупна пропозиція - сумарні можливості виробників цих товарів.

При моделюванні в координатах "кількість - ціна" заданємо криві попиту і пропозиції (рис.2).

Крива попиту відображає ту середню ціну по якій можна продати товар за умови, що на ринок надійшло умовних одиниць цього товару.

Отже, - потенційна ціна товару за відсутності його на ринку. - коефіцієнт, що визначає кут нахилу інтегрованої кривої попиту.

Коефіцієнт R визначає підйом кривої попиту по осі цін при витратах виробника на маркетингову діяльність, тобто крива попиту приймає вигляд . де – витрати на маркетинг.

Інтегрована крива пропозиції відображає середню кількість товару, що надійшла на ринок залежно від ціни, що сформувалася на ньому, на цей товар.- та мінімальна ціна, за яку виробник готовий продавати свій товар, включаючи собівартість товару і мінімальний гарантований прибуток. - коефіцієнт.

Позначимо через зміну надходження кількості товару в часі. Нехай мінімальний гарантований прибуток дорівнює нулю і є мінімальна ціна собівартісті умовної одиниці товару.

Тоді є запланований прибуток, а різниця є надплановим прибутком. Якщо виробник весь надплановий прибуток спрямовує на розвиток виробництва, тобто на збільшення продукції , що випускається, то позначивши через період часу необхідний для випуску однієї умовної одиниці товару, отримаємо рівність:

.

де: визначає вплив на модельовану систему маркетингової діяльності на ринку.

Спрямувавши до нуля, одержимо:

.

Запишемо одержану модель в просторі станів, зазначивши що N=x

 

де:

 

У якості сердовища для дослідження моделі використано Матлаб, що забезпечує імітаційне моделювання складних систем в різноманітних режимах, а також створює графічний інтерфейс користувача призначений для вирішення задач аналізу і синтезу розрахунку різноманітних об'єктів в режимі, максимально зручному для користувача. Результати моделювання ринку в умовах досконалої конкуренції приведені на рис.1,2.

 

 

Рис.1. Схема моделі ринку в умовах досконалої конкуренції

 

Рис.2.Результати моделювання

 

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

Товаровиробник, ухвалюючи рішення про обсяги пропозиції, орієнтується на ціну попереднього періоду.

Модель ринку наближається до стану локальної рівноваги, якщо попит на деякий товар виявився більше (менше) пропозиції або ринок автоматично міняє первинні ціни, піднімаючи (знижуючи) ціну цього товару. Остаточні операції здійснюються лише після досягнення рівноваги.

Використання монотонних функцій попиту і пропозиції дозволяє побудувати динамічну послідовність зміни цін в часі. Ця гіпотеза призводить до зростання (зниження) пропозиції у разі, коли попит більше (менше) пропозиції.

Ціна запропонованого товару встановлюється товаровиробником на рівні, який визначається відповідно до функції пропозиції, де товаровиробник діє формально: він знає, що крива пропозиції в деякому розумінні оптимальна. Тому він вважає, що при визначенні рівня цін за допомогою функції пропозиції запропонований обсяг товару буде оптимальним.

Динамічні нерівноцінні моделі ринку використовуються для аналізу динаміки змінних (ціна, попит, пропозиція) у часі , коли ціна в початковий момент відрізняється від ціни рівноваги. При цьому процес встановлення ціни рівноваги може бути описаний різними моделями функцій попиту і пропозиції.

 

Література:

1 Bitner, M. J. Servicecapes: The impact of Physical surrounding on Customer and Employees. Journal of Marketing. — 1992. — 56 (April).

2.Б.Е.Токарев. Методы сбора и использования маркетинговой информации. - М.: "Юристъ", 2001.