Облік фінансових інвестицій підприємства

Облік інвестицій та діяльності щодо їх реалізації, особливо тих, що стосуються фінансових вкладень у інші суб’єкти з метою одержання вигод у майбутньому є досить складною ділянкою облікової роботи. Він включає розгалужену систему оцінки як реальних, так і фінансових інвестицій, використання специфічних методів і прийомів відображення активів, джерел інвестування, взаємовідносин між інвестором та об'єктом інвестування, специфіку розкриття інформації у фінансовій звітності, консолідації інвестованих капіталів. Складність проявляється в існуванні багатьох варіантів оцінки та обліку інвестицій, кожен з яких має особливі правила, сферу використання, способи розкриття інформації.

Різноманітність класифікаційних ознак в оцінці та обліку фінансових інвестицій вимагає чіткої систематизації облікових процедур, дослідження усіх можливих варіантів їх відображення в системі фінансового та управлінського обліку, забезпечення прогнозної функції. Важливу роль у цьому може відіграти використання методів моделювання.

Моделюванню системи обліку присвячені праці таких вітчизняних вчених, як Бутинця Ф.Ф., Бородкіна О.С., Чумаченка М.Г., Швеця В.Г. Професор Малюга О.С. розглядає моделювання як важливий інструмент у забезпеченні прогнозної функції обліку[2,с.246]. У російській економічній літературі слід виділити глибоко наукові статті проф. Соколова Я.В.[4] та Семігуліна А.А.[5]. Проте використання зазначених методів для багатогранного обліку фінансових інвестицій залишається малодослідженим.

Метою даної статті є дослідження системи обліку фінансових інвестицій. З допомогою послідовного комбінування класифікаційних чинників та їх ознак пропонується змоделювати усі важливі варіанти обліку, що входять у простір логічних можливостей.

Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) передбачають розгалужену систему фінансових інвестицій (рис. 1), які групуються за багатьма ознаками. Зокрема, за терміном погашення інвестиції поділяються на поточні та довгострокові.


Рис. 1. Структура фінансових інвестицій за П(С)БО.

 

Дана класифікація має вирішальне значення, оскільки:

а)відповідно до неї інвестиції відносяться до оборотних або необоротних активів у балансі;

б)здійснюється облік на відповідних рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 35 "Поточні фінансові інвестиції";

в)формується їх балансова оцінка.

Важливе значення для обліку має класифікація інвестицій за відношенням до власності. В прийнятих нормативних документах з обліку вона чітко не простежується. Поділ інвестицій на такі, що дають право власності, і ті, що не дають такого права, має суттєвий вплив на подальше групування фінансових інвестицій: за призначенням, ступенем впливу на об'єкт інвестування, контролю діяльності тощо.

До першої групи за даною ознакою відносяться інвестиції, що:

засвідчують право власності інвестора на частку у капіталі об'єкта інвестування;

виступають у формі придбаних цінних паперів чи здійснених внесків у статутний капітал інших підприємств;

не обмежені конкретними термінами повернення інвестицій;

утримуються з метою одержання доходу, а не продажу.

До другої групи включаються інвестиції, що мають боргову природу:

виступають у виді боргових цінних паперів або договорів, що засвідчують відносини позики;

утримуються підприємством до їх погашення у цілях отримання доходів (відсотків) або для перепродажу;

за ними встановлені конкретні терміни повернення.

Різниця між цими видами інвестування простежується у методиці їх оцінки в обліку на дату балансу. Інвестиції, що засвідчують право власності, оцінюються за собівартістю, справедливою вартістю або методом участі в капіталі. Інвестиції, що не дають права власності, згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" відображаються в обліку за амортизованою собівартістю.

Фінансові активи, що придбані і утримуються для подальшого продажу, хоч і віднесені за П(С)БО до інвестицій, на нашу думку, повинні відображатися в обліку як звичайний товар. Дохід від таких операцій формується від різниці в ціні (продажної і купівельної), а не за рахунок ринкових механізмів інвестування (дивідендів, відсотків, приросту капіталу).

Визнання фінансових інвестицій за ступенем впливу є чи не найголовнішою ознакою, що визначає мету їх оцінки, відносини між суб'єктами і об'єктами інвестування, формування доходів і витрат.

Разом з класифікацією інвестицій за ступенем контролю діяльності ці групування мають суттєвий вплив на методику і техніку ведення їх обліку і відображення у звітності.

За ступенем контролю фінансові інвестиції можуть здійснюватися пов'язаним або непов'язаним сторонам. П(С)БО 2 "Баланс" визнає пов'язаними сторонами підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Інвестиції в пов'язані сторони (асоційовані, дочірні, спільні підприємства), як правило, обліковуються за методом участі в капіталі на субрахунку 14.1 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі". Однак зустрічаються випадки, коли інвестиції у дочірні, асоційовані підприємства можуть відображатися за справедливою вартістю (наприклад, інвестиції для продажу протягом 12 місяців). Тоді їх облік здійснюється на субрахунку 14.2 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам" або на рахунку 35 "Поточні інвестиції".

За міжнародними стандартами (МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства") у випадку повного контролю, крім обліку за методом участі в капіталі, може застосовуватися альтернативний підхід - облік за собівартістю або переоціненою вартістю.

Різноманітність варіантів ведення обліку інвестицій призводить до певних незручностей у регламентації цієї ділянки обліку в нормативних документах, висвітленні в учбовій літературі, створює значні труднощі в освоєнні методології та організації обліку у навчальному процесі.

Значну допомогу, на наш погляд, в інформаційному поданні та більш повному сприйнятті методологічних принципів обліку інвестицій може надати використання методу моделювання. Він дає можливість більш ґрунтовно і вичерпно розглянути усі допустимі варіанти обліку інвестицій на підприємстві при компактному викладенні матеріалу.

Моделювання обліку інвестиційного процесу дозволяє:

а)одномоментно осягнути усі можливі господарські операції, пов'язані з інвестуванням, послідовність їх здійснення та взаємозв'язок між ними;

б)виявити фактори і ознаки, які мають суттєвий вплив на принципи побудови обліку інвестування. Шляхом послідовного комбінування даних ознак можна встановити усі варіанти обліку, що входять у простір логічних можливостей;

в)шляхом зіставлення кількох моделей знайти їх спільні риси і чітко окреслити відмінності.

При побудові моделей обліку фінансових інвестицій можна виділити 4 варіанти, які в основному охоплюють усі можливі господарські операції щодо вкладення і повернення інвестованого капіталу (рис. 2,3,4,5).

 

Рис.2. Модель 1. Облік фінансових інвестицій у непов'язані сторони за справедливою вартістю

 

1.Придбання інвестором довгострокових і поточних інвестицій.

2.Списання собівартості реалізованих інвестицій.

3.Дооцінка інвестицій до справедливої вартості.

4.Уцінка інвестицій і доведення їх до справедливої вартості.

5.Нарахування дивідендів за інвестиціями.

6.Віднесення дивідендів за інвестиціями на доходи фінансової діяльності.

7.Віднесення суми дооцінки в доходи фінансової діяльності.

8.Списання сум уцінки на зменшення доходів фінансової діяльності.

9.Списання собівартості вибулих інвестицій на результати іншої звичайної діяльності.

10.Надходження виручки від реалізації фінансових інвестицій.

11.Віднесення доходів від реалізації на результати іншої звичайної діяльності.

 

Рис.3. Модель 2. Облік фінансових інвестицій у пов'язані сторони за методом участі в капіталі

 

1.Придбання інвестором довгострокових інвестицій.

2.Списання собівартості реалізованих інвестицій.

3.Збільшення частки інвестора у чистому прибутку об'єкта інвестування.

4.Зменшення частки інвестора в результаті одержаних збитків об'єктом інвестування, списання уцінки необоротних активі, непокритих збитків за відсутності відповідних джерел.

5.Збільшення частки інвестора в результаті дооцінки необоротних активів об'єкта інвестування.

6.Зменшення частки інвестора в результаті уцінки необоротних активів об'єкта інвестування.

7.Зменшення інвестицій на суму частки інвестора у дивідендах об'єкта інвестування.

8.Віднесення доходів від участі в капіталі на результати фінансових операцій.

9.Списання втрат від участі в капіталі на результати фінансових операцій.

10.Списання собівартості вибулих інвестицій на результати іншої звичайної діяльності.

11.Надходження виручки від реалізації фінансових інвестицій.

12.Віднесення доходів від реалізації на результати іншої звичайної діяльності.

Рис.4. Модель 3. Облік фінансових інвестицій, що утримуються до їх погашення

 

1.Оприбуткування інвестиції за цінами придбання.

2.Погашення інвестиції за номінальною вартістю.

3.Збільшення вартості інвестиції на суму амортизації дисконту.

4.Зменшення вартості інвестиції на суму амортизації премії.

5.Нарахування відсотків за інвестиціями.

6.Віднесення відсотків на результати фінансової діяльності.

7.Віднесення суми амортизації на результати діяльності.

8.Списання витрат в частині амортизації премії на результати фінансової діяльності.

Рис.5. Модель 4. Облік фінансових інвестицій, придбаних з метою продажу

 

1.Придбання інвестором довгострокових і поточних інвестицій.

2.Списання собівартості реалізованих інвестицій.

3.Дооцінка інвестицій до справедливої вартості.

4.Уцінка інвестицій і доведення їх до справедливої вартості.

5.Віднесення суми дооцінки в доходи фінансової діяльності.

6.Списання сум уцінки на зменшення доходів фінансової діяльності.

7.Списання собівартості вибулих інвестицій на результати іншої звичайної діяльності.

8.Надходження виручки від реалізації фінансових інвестицій.

9.Віднесення доходів від реалізації на результати іншої звичайної діяльності.

В наведених моделях у вершинах вказані коди кореспондуючих рахунків. Стрілки ребер спрямовані від рахунку, що кредитується, до рахунку, який ставиться у дебет (кредит → дебет). Господарські операції вказані над стрілками і позначені 1а, б, в, г, 2 і т. д., їх економічний зміст наведено під рисунками.

Першою класифікаційною ознакою, яка покладена в основу побудови зазначених моделей, є відношення до власності. Серед розроблених моделей перші дві стосуються інвестицій, що засвідчують право власності інвестора на частку у капіталі об'єкта інвестування, дві інші - не дають такого права. Це є досить суттєвий фактор, від якого залежать принципи побудови бухгалтерського обліку. Наприклад, інвестиції, придбані з метою продажу, розцінюються як товар і тому їх облік ведеться за принципом відображення товарних операцій (модель 4). Інвестиції у боргові цінні папери (модель 3) також не дають права власності, а засвідчують відносини позики. Тому головною відмінністю даної моделі є облік інвестицій за амортизованою собівартістю з відображенням суми премії, дисконту, відсотків за позикою.

Серед перших двох варіантів обліку фінансових інвестицій, що надають право власності, подальша класифікація для побудови моделей обліку здійснювалася за ступенем впливу інвестора на об'єкт інвестування. У результаті виділено модель з обліку інвестицій у непов'язані сторони (модель 1), коли внесені кошти обліковуються за незмінною вартістю (зміни проводяться лише у випадку переоцінки інвестицій з метою доведення їх до справедливої вартості). Результати діяльності об'єкта інвестування не впливають на оцінку проведених вкладень інвестора.

 

Другою важливою особливістю є облік інвестицій у пов'язані сторони, коли інвестор має суттєвий вплив чи повний контроль на об'єкт інвестування. З побудованої моделі № 2 видно, що результати діяльності інвестора прямим чином впливають на обсяги інвестицій. Його участь в капіталі об'єкта інвестування означає, що на відповідну частку доходів останнього збільшується сума інвестицій, а збитки, вилучення прибутку на виплату дивідендів скорочують обсяги інвестування.

У міжнародній практиці використовується ще один варіант обліку фінансових інвестицій - за правилом нижчої ціни. Така модель обліку рекомендована міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Дану модель можна вважати компромісною між обліком за варіантами № 1 і № 2. Облік інвестицій за правилом нижчої з двох оцінок (собівартістю чи ринковою вартістю) є альтернативою до обліку інвестицій за методом участі в капіталі, який не завжди може бути прийнятним у вітчизняній практиці. Тому, на наш погляд, для вітчизняних підприємств також слід встановити як альтернативний підхід оцінку і облік інвестицій у пов'язані сторони за собівартістю чи ринковою вартістю.

Висновки. Застосування методів моделювання в обліку фінансових інвестицій дозволяє упорядкувати систему, охопити усі можливі варіанти його організації, зробити наголос на головному (спільному) і виділити особливості. З допомогою послідовного комбінування факторів впливу та їх ознак можна систематизувати усі найважливіші моделі обліку фінансових інвестицій, знайти спільні елементи між ними, виявити розбіжності.

 

Список використаних джерел

 

Крупка Я.Д. Облік інвестицій. Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 302 с.

Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку: Монографія. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 548 с.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Соколов Я.В. Моделирование и его роль в бухгалтерском учете //Бухгалтерский учет. – 1996, – №6. С. 3-8.

Семигулин А.А. Моделирование в системе управленческого учета //Бухгалтерский учет. – 1995, – №5. С. 43-45.