Розвиток малих підприємств в Україні

Зміст

1. Економічна сутність малого підприємства

2. Критерії віднесення підприємства до малого бізнесу

3. Класифікація малого підприємництва

4. Аналіз тенденцій розвитку малих підприємств в Україні




Економічна сутність малого підприємства

Забезпечення стабільного розвитку економіки України можуть забезпечити підприємства малого бізнесу, успішна діяльність яких, є однією з важливих передумов розвитку ефективної ринкової економіки, її інтеграцією в європейську та світову економічні системи. Разом з тим, Україна поступається за кількісними показниками розвитку малого підприємництва країнам з розвиненою ринковою економікою.

Конкурентоспроможності малих підприємств сфери торгівлі присвячена значна кількість праць як у світовій, так і у вітчизняній науці.

Поняття “мале підприємство” з’явилось ще в роботах Маршалла А., який визначав особливості його в тому, що підприємці, які володіють малими підприємствами розподіляють “діяльність по управлінню та прийняттям якого-небудь ризику... з приватними особами, для яких... здійснюють певні види робіт”. На його думку, із розширенням підприємства підприємець усувається від фізичної праці та, певною мірою, навіть від ретельного нагляду за нею. Отже, на рівні підсвідомості виникає потреба виділення класу підприємців, який володіє особливою ідеєю і може отримувати прибуток без фактичного виконання робіт, у вигляді певної фізичної праці.

Ці погляди Маршалла А. вказують на необхідність відокремлення праці підприємця від праці менеджера та свідчать про існування, на той час, проблем обліку витрат щодо оплати праці підприємців. Відповідно, метою виділення малих підприємств постає наявність ідеї та можливостей її реалізації підприємцем, або ж самостійно, або з використанням найманої праці.

Потребу виділення малих підприємств у 70-х рр. ХХ ст. в Європі помітив Гелбрейт Дж., називаючи малі фірми “ринковою системою”, тоді як великі корпорації “плануючою системою”. Різниця між ними, на його думку, полягала не у прагненні позбавитись від обмеженості ринку та отриманні контролю над економічним середовищем, а в “інструментах, за допомогою яких рухаються цілі, і в тому, наскільки успішним є такі спроби”. Він припускає й те, що “законотворчі особи не завжди відкликаються…”, а це, в свою чергу, впливає на весь підприємницький процес.

Так, наприклад, причиною виділення малих підприємств в Індії є задоволення верств населення з низьким та дуже низьким рівнем доходу. Залежно від цього, критеріями віднесення до малих підприємств є обсяги основного обороту та чисельність працюючих. Теж саме стосується і Південної Кореї, де додатковим критерієм є сума активів малого підприємства. На нашу думку, це дозволяє простежити за власністю, яка є у розпорядженні підприємця, і дослідити перспективні можливості росту малого підприємства і певної галузі. Це, у свою чергу, за потреби, дозволить спрямувати активну державну підтримку малих підприємств у країні.

Що стосується розвитку поняття “мале підприємство” в Україні, то потрібно відмітити, що поява його була обумовлена ще до ХІХ ст., у першу чергу, забезпеченням населення роботою, а в іншу – підприємців-мануфактурщиків – прибутками.

ХХ ст. характеризує дещо іншу мету, яка вказує на потребу реалізації підприємницьких ідей та поширення альтруїстичного руху, що вказує не лише на потребу отримання підприємницького прибутку, а й на забезпечення населення необхідними видами товарів, робіт та послуг. Це обумовлене політичним та ідеологічним станом того часу.



В нашій базі є такі курсові роботи з економічної географії розміщення продуктивних сил


Критерії віднесення підприємства до малого бізнесу

На сьогодні, в Україні продовжується соціальне спрямування розвитку малих підприємств: з’являються цілі, які свідчать про потребу підприємців забезпечити собі не лише прибуток, так би мовити, на проживання, а й, за існуючої нестабільної економіки країни, забезпечити майбутнє собі та спадкоємцям. Впорядкуванню незбалансованості економіки та формуванню важелів впливу допоможе визначення критеріїв, за якими підприємства відносять до малих.

За даними Управління з малого бізнесу США всі визначення малих підприємств різних галузей займають 37 сторінок, але більшість пов’язаних із бізнесом людей знають, що до малих відносяться фірми, в яких працюють менше ніж 500 чоловік (табл. 1.1-1.3).

Таблиця 1.1

Національні визначення малих підприємств у країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи

КраїнаКритерії
АлбаніяМікропідприємства: менше 10 працівників; Маліпідприємства: 10 – 40 працівників.
БолгаріяМалі підприємства: менше 50 працівників, максимальніактиви за балансом 20 млн. болгарських левів.
РумуніяМалі підприємства: 1 – 20 працівників та обсяг від 10 млн.до 2 млрд. лей.
СловаччинаМалі підприємства: 1 – 24 працівника.
СловеніяМалі підприємства: 1 – 50 працівників у виробництві,гірничодобувній промисловості та будівництві; ремісничі кооперативи; приватніпідприємці.
МакедоніяМалі підприємства: до 50 працівників і також максимальнийобіг до 8000 національних грошових одиниць, загальний підсумок балансу до6000 національних грошових одиниць.

Таблиця 1.2

Приклади визначення малих підприємств Управлінням ізмалого бізнесу США

Сфера економічної діяльностіКритерії
Виробництво:упаковка м’ясних продуктівдо 500;
виробництво домашніх пральних машиндо 1000.
Роздрібна торгівля:промтоварний магазин
середньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $3,5 млн.;
магазин стандартних цінсередньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $5,5 млн.;
продуктовий магазинсередньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $13,5 млн.
Сфера послуг:підприємства по чистці меблівсередньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $2,5 млн.;
комп’ютерне програмуваннясередньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $7,0 млн.;
кінотеатрисередньорічна виручка за три попередніх фіскальних роки неперевищує $14,5 млн.
Інші сфери:банкивласний капітал не більше $100 млн.

Таблиця 1.3

Національні визначення малих підприємств у Співдружності незалежних держав з перехідною економікою

КраїнаКритерії
Азербайджан до 50 працівників у сфері виробництва; до 15 працівників усфері транспорту; до 25 працівників у сфері виробництва; до 10 працівників усфері роздрібної торгівлі та послуг;
Білорусь до 200 працівників у виробництві із максимальним річнимобігом до 20 млн. національних грошових одиниць; до 100 працівників у сферіінновацій із максимальним річним обігом до 5 млн. національних грошовиходиниць; до 50 працівників у сфері громадського харчування і послуг ізмаксимальний річним обігом до 2 млн. національних грошових одиниць; до 25працівників у роздрібній торгівлі; до 25 працівників у невиробничих сферах ізмаксимальним річним обігом до 1,5 млн. національних грошових одиниць;
Казахстан до 99 працівників у виробництві та будівництві; до 50 – унауці; до 25 – у невиробничих сферах; до 15 – у роздрібній торгівлі;
Киргизстан до 200 працівників у виробництві із максимальним капіталом100 тис. сом; до 100 працівників у науці і максимальним капіталом до 5 тис.сом.; до 50 працівників у інших виробничих сферах, транспорті і максимальнимкапіталом до 50 тис. сом.; до 25 працівників у громадському харчуванні,роздрібній торгівлі, медицині та освіті із максимальним капіталом до 10 тис.сом.
Молдова мікропідприємства: до 20 працівників; малі підприємства:20 – 75 працівників;
Російська Федерація до 100 працівників у виробництві та будівництві; до 60працівників у сільському господарстві; до 60 – у науці; до 50 – в оптовійторгівлі; до 30 – у роздрібній торгівлі і сфері послуг; до 50 – в іншихсферах;
Таджикістан до 50 працівників у виробництві та будівництві; до 15працівників у інших сферах
Україна малі підприємства: до 200 працівників у виробництві табудівництві; до 50 – в інших виробничих сферах; до 100 – у науці та науковомуобслуговуванні; до 25 – у невиробничій сфері; до 15 – у роздрібній торгівлі;
Узбекістан до 300 працівників

Класифікація малого підприємництва

Різновиди класифікацій малого підприємства дуже часто плутають із класифікаціями малого підприємництва. Така класифікація, на нашу думку, може проводитись за комплексним критерієм, який для повнішого розуміння його структури поєднує в собі і соціальне значення, і економічну потужність. Причому, тут потрібно враховувати інструментарії, що уречевлюють важелі впливу на об’єкт інтересу підприємця. Ці дії можуть носити інноваційний і ризикований характер, характер наслідування або ж інтеграційний характер, що об’єднує в собі попередні. В залежності від цього комплексний критерій поділяє мале підприємництво на:

мале підприємництво “проти бідності”;

стабільне мале підприємництво;

“тигри” малого підприємництва.

До перших відносяться переважно малі підприємці – фізичні особи, що займаються торгівлею на ринках і наданням дрібних побутових послуг. Особливість їх в тому, що вони орієнтуються на задоволення власних потреб, а не на розширення власної справи. Виділення даного виду вказує на тотожність із поняттям “малий бізнес”. Ці підприємства, згідно поглядам Дафта Р.Л., засновуються людьми, що потрапили під скорочення штату в корпораціях або добровільно залишили світ великого бізнесу шукаючи спокійнішої діяльності та здорового балансу між роботою та сім’єю . Багато малих підприємств засновуються жінками та представниками етнічної меншості, які зіткнулись з упередженим ставленням до них.

Стабільне мале підприємництво та “тигри” представляють саме поняття “мале підприємство”. Причому, специфічність їх вказує на те, що саме даний вид дає можливість виділенню мікропідприємств.

Градація малих підприємств обумовлює виділення мікропідприємств. Загальні критерії, запропоновані національними вченими, а згодом і Європейським Співтовариством, вказують на можливості виділення мікропідприємства з наявною чисельністю до десяти чоловік. Опис світового практичного досвіду проводить Барановський О., вказуючи на градацію мікропідприємств з чисельністю зайнятих: 1 – 4, 5 – 9, 10 – 29, 30 – 49, 50 – 59, 100 – 299, 300 – 499 робітників.

“Тиграми” є суб’єкти малого підприємництва, обсяги яких відповідають визначенню малого підприємництва, але ці компанії стрімко зростають і мають великі амбіції, оскільки, як правило, шукають та мають власні “ноу-хау”, запроваджують найновіші системи управління, в тому числі, і якістю продукції. Регулювання даного прошарку підприємництва потребує доповнення регуляторної політики, у податковій сфері, послідовною та системною інноваційно-інвестиційною політикою.

Даний поділ малого підприємництва значно полегшує його усвідомлення і відокремлення від нього поняття “мале підприємство”, яке і має підлягати градації. Що стосується перших двох прошарків, то обидва, переважно, мають приватну форму власності, здійснюються власником, або членами його сім’ї із можливим незначним залученням найманої робочої сили. Схожість суті мікропідприємств і приватних підприємців (фізичних осіб) є причиною цієї плутанини. Тому, поняття “малий бізнес” і “мале підприємництво” змішуються в літературних джерелах, у тому числі і наукових.

Запобігти цьому можна зміною градації мікропідприємств до чисельності працюючих не більше п’яти і включити до нього поняття “приватного підприємця”, яке має поглинатись змістом мікропідприємства.

Причини специфічності обумовлюють певні критерії віднесення до мікро- та малих підприємств. Особливості регулювання цього прошарку обумовлені регуляторною, у тому числі кредитною політикою, за рахунок яких зростає його стабільність.

З огляду на існуючі критерії та проведений аналіз тенденцій стосовно поняття “мале підприємство”, можна дійти висновку про те, що регуляторна політика держави має відрізнятись залежно від його поділу. До цього слід додати і те, що недоліки цих форм організації не можна виділяти через наявність поняття “життєвий цикл підприємства”.

Органічний перехід підприємства з однієї стадії на іншу характеризує певні рівні проходження ним з одного прошарку до іншого. Недоліки усуваються самі по собі в процесі переходу: розширюється сегментарні ринки і фінансові можливості, за рахунок самоорганізації та інтеграційної підтримки, яка може послабити особисту відповідальність підприємця і покращити ресурсне забезпечення.

Ці положення відображаються в основній суперечності малого підприємництва. Суперечність пояснюється переходом від однієї фази життєвого циклу до іншої. Слабка життєздатність, вразливість до ринкової кон’юнктури – перша половина суперечності, вказує на тактичне існування у кожній фазі, від неї залежить інша частина суперечності – об’єктивно висока економічна та соціальна значущість, поряд із активізацією інноваційної діяльності. Чим швидше проходить зміна першої частини суперечності, тим більше посилюється друга. Саме рівновага обох частин вказує на кризу сторін суспільного виробництва.

Розмежування поняття “мале підприємництво”, “малий бізнес” і “мале підприємство” дозволяє, на нашу думку, комплексно та системно визначити місце останнього, його економічний зміст, роль і функції в конкурентному середовищі та, в цілому, в економіці країни.

Скориставшись властивостями системного підходу можна стверджувати що, коли мале підприємство є частиною малого підприємництва, то воно підпорядковується його характеристикам тою мірою, якою підсистеми підпорядковуються і впливають на систему. Воно допомагає формоутворенню функцій та ролі малого підприємництва, а відповідно, переймає на себе його функціонально-ролеві властивості.

Для цього доцільно скористуватись запропонованим нами схемою (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Комплексний підхід до значення малих підприємств в суспільстві


Саме індивідуальна поведінка, адаптивність і гнучкість форм існування та управління дозволяє оперативно реагувати на швидкість отриманої інформації, потребуючи при цьому інфраструктурної підтримки, прискорення темпів приватизації, адресного фінансування та мікрокредитування. Це дозволить не лише інтенсифікувати ресурси, а й збалансувати галузеву структуру регіону та країни в цілому. Даний баланс дозволить повернути мале підприємство ніби обличчям до споживачів, що, в свою чергу, означає вчасну реакцію на їх вимоги, покращення рівня якості життя та економічного розвитку в регіоні, структурну та якісну характеристику валового внутрішнього продукту.


Аналіз статистики розвитку малих підприємств в Україні

Орієнтуючись на ВВП, потрібно зауважити, що частка малих підприємств у ВВП становила у 1996 р. – 9-10 %, у 2013 р. - 11 %, у 2017 р. знов зменшилась до 9 %. В розвинутих країнах даний показник у п’ять – шість разів перевищує зазначений рівень. Щодо показника зайнятих на малих підприємствах, відносно загальної кількості зайнятих у галузях економіки, у країнах Європейського Співтовариства його значення набуває рівня 72 %, в Японії - 78 %, тоді як в Україні менше у 11–12 разів.


Рис. 1.2. Статистика малих підприємств на 10 тис. наявного населення


Данні цієї таблиці свідчать про зменшення частки малих підприємств в цілому по економіці України, поряд із зростанням їх вагомості за показником кількості зайнятих, у відношенні до населення працездатного віку, та за видами економічної діяльності малих підприємств. Це дозволяє зробити висновок, що незважаючи на зростання зайнятих у сфері малих підприємств, частка їх, в загальному формуванні ВВП зменшується, визначаючи переважно їх соціальну спрямованість у розвитку ринку праці регіону та покращення рівня якості життя населення.

Таблиця 1.4.

Частка малих підприємств у показниках розвитку економіки України

Кількість малих підприємствРоки
20102011201220132014201520162017
на 10 тис. наявного населення, од.919192734404448
Середньорічна кількість працюючих на МП, у % до кількості
працездатного населення4,13,94,14,95,55,96,06,0
зайнятих за видами економічної діяльності4,85,15,67,08,08,99,59,6
найманих працівників підприємств, установ, організацій4,95,66,27,89,010,110,812,1

Що стосується іноземного досвіду, з оцінки ролі та місця малих підприємств для економіки країни, то найбільшу питому вагу на 1000 чоловік населення у 2014 р. мали Сполучені Штати Америки – 74,2 % порівняно з 54 % забезпечення зайнятості та 50 % частки у ВВП. Значно якіснішою на той час була діяльність італійських малих підприємств, які складали, відповідно, 68, 73 та 57 %. Ці данні свідчать про орієнтацію на краще задоволення робочими місцями ринка праці та більшу вагу малих підприємств у ВВП країни. Третє місце обіймала Великобританія з відповідними показниками у 46, 49 та 50 %.

Таблиця 1.5.

Статистика кількості малих підприємств по регіонах України за період з 2011 по 2017 роки

Назва адміністративної одиниціКількість малих підприємств, одиниць
2011201220132014201520162017А
123456789
Україна9627013623817340419712721793023360025380053
АРК59916017689588879183109841243761
Вінницька214827065179482352215303646037
Волинська118416522665292134683731414839
Дніпропетровська80319646123741370313494153311700148
Донецька1448115448170761783124807248332535453
Житомирська120522792982490751815704584842
Закарпатська180539084995577458436396650752
Запорізька434955326419740979728687978151
Івано–Франківська254732694332476761466464673748
Київська271931615167614759786575773843
Кіровоградська124216274055421543695042507145
Луганська404459598403895287649347983739
Львівська49728915126221339313612139661475956
Миколаївська281747565518650768437216758160
Одеська28606403621577539591106601173548
Полтавська270841715304599961286538705544
Рівненська192526542923322036503972423336
Сумська179519672794296849445319561244
Тернопільська123120492423268930303468364532
Харківська808910139125411332813398151271611956
Херсонська143130373903547476155818602152
Хмельницька195821813241418445194841517836
Черкаська180619763582461950585065535338
Чернівецька133321702445274729753563366840
Чернігівська106515752823340733883567432535
м. Київ11406215852454328789306913394039448151
м. Севастополь112814561985171420682114214056

Примітка: А – кількість МП на 10 тис. наявного населення в 2017 році.


Рис. 1.3. Кількість малих підприємств по регіонах України


Таблиця 1.6.

Динаміка структурних змін форм власності підприємств малого бізнесу в Україні

(відсотки)

Форма власностіРоки
2011201220132014201520162017
Державна14,03,71,71,31,751,551,53
Приватна32,050,435,634,529,431,032,3
Колективна50,043,762,4563,965,063,0562,8
Комунальна3,263,042,84
Змішана3,52,0
Інша0,50,20,250,30,590,560,53
Недержавна86,096,398,398,798,2598,4598,47

Рис. 1.4. Статистика малих підприємств України за формою власності

Якщо взяти малі промислові підприємства України, то їх розподіл за формами власності має такий вигляд (див. таблицю 1.7.).

Таблиця 1.7.

Кількісні зміни малих промислових підприємств України за формами власності


201220132014201520162017
Всього малих промислових підприємств143351354719126261663025334497
За формами власності:





Приватна554045525578685583299780
Колективна8503881813202177142017122823
Державна290171264445484474
Комунальна104711441289
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб іншихдержав2682105125131

Порівняльний аналіз показників таблиць 1.3. і 1.4. свідчить про однаковий (з незначними відхиленнями) характер кількісних змін у структурі форм власності всіх підприємств малого бізнесу і малих промислових підприємств України за період 2012 – 2017 рр. Питома вага підприємств цієї категорії у загальній кількості підприємств малих форм господарювання знизилася з 50,4% у 2012 р. до 32,3% у 2017 р. В результаті проведеного спостереження можна зробити висновок, що зростає і абсолютна більшість, і відносна величина малих з колективною формою власності.

Готові курсові роботи:

- М'ясна промисловість України
- Агропромисловий комплекс України
- Розміщення продуктивних сил Великої Британії
- Ринок робочої сили та особливості його розвитку в Україні
- Розміщення продуктивних сил Київської області
- Сучасні проблеми, тенденції та аналіз безробіття населення в Україні
- Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку
- Сучасний стан і розвиток тваринництва в Україні
- Аналіз тенденцій розвитку туристичної сфери України
- Сутність та розвиток ринку робочої сили України

Всі курсові з економічної географії розміщення продуктивних сил

Вишліть номер телефону або e-mail і ми з Вами зв'яжимось




Клікніть, щоб відкрити форму зв'язку