Аналіз фінансової стійкості підприємства



Зміст

Вступ

1. Фінансова стійкість - економічна сутність

2. Методичні засади оцінки фінансової стійкості підприємства

3. Організаційно-інформаційна модель аналізу фінансової стійкості підприємства

4. Методика аналізу фінансової стійкості підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел


Вступ

В умовах ринкової економіки питання аналізу фінансового стану набуло особливо вагомого значення, у зв’язку із потребою в оцінці конкурентноздатності, фінансової стійкості підприємства. Основним завданням підприємств в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин. Намагання утримувати підприємство від кризових явищ і розвиток систем управління підприємством поступово переросло у появу окремого розділу економіки - антикризове управління підприємством. Дана наука в основному займається розробкою методик діагностики та виходу із кризового стану. Всі ці факти свідчать про вагомість таких економічних категорій як фінансова стабільність та платоспроможність.

Питанням оцінки фінансової стійкості присвячено велика кількість праць як вітчизняних так і зарубіжних авторів, зокрема Бутко А.Д., Дудко В.П., Мних Є.В., Шеремет А.Д., Савицька Г.В., Г.В. Митрофанов та багато інших. Значно меншої уваги присвячено питанню контролю фінансової стійкості. Серед авторів, що займалися розробкою даної теми слід виділити основоположника економічного контролю в Україні Білуху М.Т..



В нашій базі є такі курсові роботи з фінансового аналізу платоспроможності підприємства


Фінансова стійкість - економічна сутність

Гарантією виживання і основою стабільності організації служить її фінансова стійкість, тобто такий стан фінансів, які гарантують її постійну платоспроможність. Такий господарюючий суб’єкт за рахунок власних коштів покриває вкладені в активи кошти, не дозволяє невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується вчасно по своїм зобов’язанням.

Значна увага до аналізу фінансового стану, а у його складі до фінансової стійкості, проявляється тому, що він має двояке значення. З одного боку, фінансовий стан виступає як результат діяльності підприємства, з іншого – він виявляє певні тенденції у подальшому розвитку підприємства, що дозволяє здійснювати як заключний так і попередній контроль.

Фінансова стабільність являє собою складову фінансового стану підприємства і характеризує здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у не стійкому зовнішньому і внутрішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі і в межах допустимого рівня ризику.

Аналіз фінансової стійкості підприємства проводиться за групою показників, що дають загальну оцінку фінансового стану підприємства, прибутковості його діяльності і платоспроможності.



Однозначної думки, щодо показників, які варто зарахувати до коефіцієнтів, що характеризують фінансову стабільність не існує. Так М.Т.Білуха, як і більшість дослідників фінансового стану виділяє такі:

• коефіцієнт автономії;

• коефіцієнт маневреності;

• коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

• коефіцієнт нагромадження амортизації основних засобів;

• коефіцієнт співвідношення власних оборотних коштів до їх загального обсягу;

• коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

• коефіцієнти ліквідності і платоспроможності. [2]

Більш ширше питання фінансової стійкості розглядається Савицькою Г.В., яка до вищезазначеного переліку додає коефіцієнт фінансового та операційного левіреджу, систему показників оцінювання фінансової стійкості за функціональною ознакою, та оцінювання фінансової стійкості підприємства, засноване на співвідношенні фінансових і не фінансових активів.



Основною проблемою, що існує у процесі контролю фінансової стійкості є оцінка фінансових показників. По-перше, кожне підприємство, повинно розробити власні показники фінансової стійкості і створити систему оцінювання показників фінансової стійкості на основі галузевих особливостей та сформованої структури активів, пасивів і загальноприйнятих підходів до їх фінансування (агресивний, помірний, консервативний), по-друге, всі показники потрібно розглядати у системі і оцінувати фінансову стійкість як щось цілісне, при цьому оцінку здійснюють на основі виявлених тенденцій на протязі декількох років, а не шляхом абсолютних значень за конкретний період. Навіть за наявності великої кількості розрахованих показників, коефіцієнтів, оцінка фінансової стійкості завдання не з легких. Таким чином основним завданням контролю фінансової стійкості є розробка нормативних значень показників.[4]

На фінансову стійкість організації впливає велика кількість факторів, які можна розподілити по:

• місцю виникнення – зовнішні та внутрішні;

• важливості результату – основні та другорядні;

• структурі – прості та складні;

• часу дії – постійні та тимчасові.

При проведенні аналізу основна увага приділяється внутрішнім факторам, що залежать від діяльності організації і на які вона має можливість впливати, коректувати їх дію і в визначеному ступені управляти ними.

До зовнішніх факторам відносять вплив економічних умов господарювання, пануючи в суспільстві техніку та технологію, платоспроможний попит і рівень доходів споживачів, податкову, кредитну політику уряду, законодавчі акти по контролю за діяльністю організації, зовнішньоекономічні зв’язки, систему цінностей в суспільстві та ін.

Впливати на ці фактори організація не в змозі, вона лише може адаптуватися до їх впливу.

Соціальні фактори можуть бути залежні від діяльності виробничого колективу, оскільки вони входять в орбіту планування соціального розвитку організації. Теж стосується природних і фінансово – економічних умов.

Г.В. Митрофанов вважає, що оцінка фінансової стійкості підприємства є важливими напрямками аналізу економічного потенціалу в цілому. [1]


Методичні засади оцінки фінансової стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості проходить в декілька етапів:

• оцінка і аналіз абсолютних та відносних показників фінансової стійкості;

• ранжування факторів по значущості, якісна та кількісна оцінка їх впливу на фінансову стійкість організації;

• прийняття управлінського рішення з метою підвищення фінансової стійкості організації.

Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє відповісти на питання:

• на скільки організація незалежна з фінансової точки зору;

• чи стійке фінансове положення організації.

Фінансова стійкість базується на оптимальному співвідношенні між окремими видами активів організації (оборотними або необоротними активами з врахуванням їх внутрішньої структури) та джерелами їх фінансування (власними або залученими коштами).

В якості абсолютних показників фінансової стійкості використовують показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів та витрат джерелами їх формування.

В Україні є розроблені рекомендовані значення для основних показників фінансової стійкості. (табл. 2.1.).


Таблиця 2.1

Розрахунок показників фінансової стійкості

№ порНазва показникаМетод розрахункуРекомен-доване значення
1Коефіцієнт автономії70
2Коефіцієнт фінансової стійкості235
3Коефіцієнт загальної заборгованості30
4Коефіцієнт маневрування40
5Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу40
6Коефіцієнт реальної вартості основних засобів50
7Коефіцієнт абсолютної ліквідності20
8Коефіцієнт швидкої ліквідності70
9Коефіцієнт поточної ліквідності200

Приведені рекомендовані значення не слід розглядати як єдино можливі, хоча будь-які зрушення у напрямку до їх досягнення найчастіше оцінюються як позитивні. Така ситуація зумовлена тим, що оцінка змін, що сталися у структурі власного капіталу підприємства, може розглядатися з різних позицій. Так для інвесторів (банків, інших кредиторів) ситуація є більш надійною у разі високої частки власного капіталу, що за своєю сутністю виключає фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавленні у залучені позикових коштів, як більш дешевшого методу фінансування своєї діяльності., тим більше, що відсотки за обслуговування позикового капіталу розглядаються як витрати і не включаються в оподатковуваний прибуток.

Таким чином, збільшення частки власного капіталу, не є тим однозначним показником, що характеризує покращення фінансової стійкості. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про гнучкість підприємства, здатність підприємства залучати та повертати кредити, про довіру до нього у діловому світі.

Платоспроможність підприємства є ознакою фінансової стійкості, суттю якого є забезпеченість обігових активів довготерміновими джерелами формування. Більша чи менша поточна платоспроможність (або неплатоспроможність) зумовлена більшим чи меншим рівнем забезпеченості (або незабезпеченості) обігових активів довготерміновими джерелами.

Для оцінювання платоспроможності підприємства використовують три відносних показники, що відрізняються набором ліквідних активів, які розглядають як покриття поточних пасивів. [8]

Негайну платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частину поточної заборгованості може покрити організація за рахунок наявних грошових коштів. Поточні зобов’язання складаються: короткотермінових кредитів банків, кредиторської заборгованості, інших поточних зобов’язань.

Показник розраховують за формулою (1):


(1)

Нормативне значення Ка.л. > 0,2, поширене в економічній літературі, означає, що кожного дня потрібно погашати 20% поточних зобов’язань підприємства, тобто у випадку збереження залишку грошових котів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від партнерів) поточну заборгованість, наявну на звітну дату, можна погасити за 50 днів (1 : 0,2).

Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт (поточної) ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості підприємства може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості (2):


(2)


Достатнє обмеження означає, що грошові кошти і майбутні надходження від поточної діяльності мають відшкодувати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідності необхідно сприяти зростанню забезпеченості запасів власними обіговими засобами, для чого потрібно збільшити власні обігові кошти й обґрунтовано знизити рівень запасів.

Миттєвий коефіцієнт ліквідності, або коефіцієнт критичної оцінки, визначають вирахуванням значення товарно-матеріальних запасів від величини оборотного капіталу (поточних активів) і діленням одержаного результату на суму короткотермінових зобов'язань(3):


(3)

Товарно-матеріальні запаси – це найменш ліквідні поточні активи, оскільки дуже часто їх узагалі неможливо продати. Підприємство хотіло б виконати свої поточні зобов'язання, не покладаючись на продаж запасів. Саме тому їх віднімають від поточних активів при обчисленні миттєвого коефіцієнта.

Прогнозовані платежі можливості підприємства за умови погашення дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів відображає коефіцієнт покриття (4):


Нормативне значення Кп > 12. (4)


Для підвищення рівня коефіцієнта покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства й обґрунтовано стримувати зростання поза обігових активів і дебіторської заборгованості. На відміну від коефіцієнтів абсолютної ліквідності та поточної ліквідності, що показують негайну і поточну платоспроможність, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на доволі віддалену перспективу.

Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику платоспроможності підприємства при різному рівні обліку ліквідності активів, а й відповідають інтересам різних зовнішніх показників аналітичної інформації. Так, для постачальників товарів (робіт, послуг) найцікавішим є коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каб). Банк, що кредитує дане підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнтові уточненої ліквідності (Кл). Потенційні і дійсні акціонери підприємства більшою мірою оцінюють його платоспроможність за коефіцієнтом покриття (Кп).

Загальну платоспроможність підприємства визначають, як здатність покрити всі зобов’язання підприємства (короткотермінові і довгострокові) всіма її активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується за формулою (5):



Достатнім є обмеження для коефіцієнта: Кз.п.> 2. (5)


Для прогнозу зміни платоспроможності підприємства на практиці використовують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який обчислюється за формулою (6):


(6)

Як коефіцієнт платоспроможності, за допомогою якого здійснюють прогноз, використовують коефіцієнт покриття, нормативне значення якого беруть на рівні 2. за період відновлення платоспроможності беруть 6 місяців, за період її втрати – 3 місяці.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що має значення більше за 1, свідчить про наявність тенденції відновлення платоспроможності підприємства протягом 6 місяців. Значення коефіцієнта менше за 1 показує відсутність такої тенденції у звітному періоді.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що має значення менше за 1, свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом 3 місяців.

Прогноз зміни платоспроможності підприємства можна складати за допомогою коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності, а також на основі значень коефіцієнтів абсолютної ліквідності, уточненої (поточної) ліквідності, загальної платоспроможності та їх нормативних значень. При цьому можливі варіації тривалості періоду відновлення (втрати) платоспроможності залежно від мети аналізу.[5]



Організаційно-інформаційна модель аналізу фінансової стійкості підприємства

Організаційно – інформаційна модель аналізу фінансової стійкості підприємства складається з 5 взаємопов’язаних блоків. (рис. 3.1).

Як видно з наведеної на рис. 3.1. схеми всі її блоки взаємопов’язані і звичайно в центрі її знаходяться суб’єкти аналізу, особи які проводять аналіз.

Суб’єкти аналізу визначають об’єкти аналізу, а також всі інші блоки моделі, причому вибір системи блоків взаємообумовлений: так вибір об’єкту дослідження обумовлює і вибір інформаційного забезпечення, що обумовлює і вибір методів обробки інформації і вибір системи показників, а за результатами аналізу приймається рішення про впровадження заходів щодо поліпшення або підтримання рівня ліквідності та платоспроможності.


Блок-схема організаційно-інформаційної моделі аналізу фінансової стійкості


До блоку інформаційного забезпечення входить облікова та нормативна, (законодавча) інформація.

Основні методи обробки економічної інформації, що застосовуються при аналізі ліквідності та платоспроможності підприємства це метод порівняння, групування, коефіцієнтного аналізу та інші.

Метод порівняння забезпечує широкі можливості для всебічного дослідження економіки, забезпечує пізнання причин і наслідків, встановлення закономірностей і виявлення факторів, що здійснили вплив на той чи інший показник.

Порівняння показників в їх динаміці дозволяє встановити їх якісну характеристику. Це прийом який дозволяє виразити характеристику економічних явищ чи показників через інші явища чи показники. При аналізі ліквідності та платоспроможності підприємства найчастіше використовують такі види порівняння:

- порівняння звітних показників з показниками за минулі періоди. Таке порівняння дозволяє виявити тенденції, закономірності, ступені тенденції в розвитку показників.

- порівняння показників даного підприємства з показниками підприємств конкурентів. Дозволяє оцінити конкретне положення підприємства.

- порівняння показників з нормативними чи тими що рекомендують-ся. Дозволяє виявити ступінь відхилення від оптимального рівня та ін.

Метод групування являється аналітично-синтетичним процесом.

По відношенню до множини явищ як до однорідного цілого, вона виступає як аналіз в ході якого різноманітні явища розчленовуються на менші однорідні частини. Вона включає і синтез так як з її допомогою проходить об’єднання різноманітних частин в групи.

Коефіцієнтний аналіз. Цей метод використовується в цілях оцінки стану платоспроможності. Передбачає розрахунок на основі інформації аналітичного балансу системи оціночних показників (коефіцієнтів).

Для проведення аналізу фінансової стійкості крім порівняння абсолютних показників використовують різні системи коефіцієнтів. Одні з них є основними інші допоміжними (уточнюючими). (див. рис.3.2.)


Система показників оцінки фінансової стійкості


До групи допоміжних (уточнюючих) показників належать:

- Середній період обороту товарних запасів (Отз).. Визначається в днях. Алгоритм розрахунку наступний:

Отз= ТЗсер/Тсоб.одн., де

ТЗсер – середній обсяг товарних запасів;

Тсоб.одн – товарооборот за собівартістю (одноденний).

Цей показник показує період, протягом якого товари перетворюють-ся в грошові кошти. Позитивним є зменшення значення показника, якщо це не є перешкодою нормальному ходу реалізації товарів (не обумовлює товарний дефіцит).

- Середній період обороту дебіторської заборгованості, Одз. Розраховується наступним чином:

Одз =ДЗсер/Тодн, де

ДЗсер –середній обсяг дебіторської заборгованості;

Тодн- товарооборот одноденний;

Показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним фактом вважається скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. Зростання цього показника може бути доцільним лише при збільшенні товарообороту і підвищення якості дебіторської заборгованості.

- Період погашення кредиторської заборгованості, Окз. Обчислюється за наступним алгоритмом:

Окз = КЗсер/Тсоб.одн., де

КЗсер - середній обсяг кредиторської заборгованості;

Тсоб.одн. – товарооборот за собівартістю (одноденний).

Середній період, протягом якого підприємство сплачує короткострокові зобов’язання. Підприємство повинне дотримуватись такого періоду погашення дебіторської заборгованості, щоб максимально скористатись і вчасно її сплатити.

- Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами, Кзвк. Розраховується за співвідношенням:

Кзвк= Власні обігові кошти/Обігові активи

Визначає ступінь покриття поточних зобов’язань власними обіговими активами. Підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження – є негативним явищем сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, Кдзкз. Розраховується так:

Кдзкз= Дебіторська заборгованість/Кредиторська заборгованість

Показує можливість погашення поточних пасивів за рахунок дебіторської заборгованості. Оптимальне значення 1.

Отже кожен об’єкт аналізу перед проведенням безпосередньо аналітичних процедур потребує свого інформаційного забезпечення, інформаційної бази, вибору системи обробки економічної інформації та системи оціночних показників, а також розробку заходів щодо вирішення задач після отримання результатів аналізу.


Методика аналізу фінансової стійкості підприємства


Дослідження фінансового стану та платоспроможності підприємства передбачає проведення певної роботи етапи якої відображені на рис. 4.1.


Етапи аналізу фінансової стійкості підприємства


Розглянемо інструментарій найбільш вагомих етапів аналізу плато-спроможності та ліквідності.

Щодо доповнюючих показників, то доцільність їх використання (наприклад показників оборотності обігових активів та їх окремих груп) в процесі дослідження платоспроможності підприємства обумовлена на-ступними причинами:

1. Підприємство може мати на балансі значні обсяги дебіторської заборгованості, що обумовлює високе значення показника проміжної (платіжної) ліквідності. Але структура дебіторської заборгованості може бути різною: висока питома вага простроченої, сумнівної та безнадійної заборгованості, суттєво знижує реальний рівень платоспроможності.

2. На балансі підприємства можуть утримуватись товарні запаси, які не користуються попитом. Показник загального покриття при цьому може мати досить високе значення, але рівень платоспроможності слід оцінювати як недостатній.

3. Підприємство може мати значний за тривалістю період погашення поточних пасивів. За умови відсутності у складі поточних пасивів термі-нових зобов’язань, що потребують негайного погашення, низький рівень показника абсолютної ліквідності не слід розглядати як критичний при умові наявності можливості генерування достатніх обсягів грошових над-ходжень в майбутньому.

Оцінку фінансової стійкості проведено на прикладі будівельної компанії ТОВ «Атлантіс» і було використано наступні коефіцієнти: коефіцієнт забезпеченості власними коштами, фінансової стійкості, автономії, залежності, поточної заборгованості та коефіцієнт маневрування. (табл. 4.1).


Таблиця 4.1

Основні показники фінансової стійкості ТОВ «Атлантіс» за 2018 – 2020 рр.


№ порПоказники201820192020ВідхиленняКри-терій
20182019
Абсо-лютнеВідно-снеАбсо-лютнеВідно-сне
1коефіцієнт забезпеченості власними коштами0,020,070,050,04199,42-0,02-31,770,1-0,5
2коефіцієнт фінансової стійкості0,020,070,050,04207,55-0,02-29,230,9-3,0
3коефіцієнт автономії0,020,060,040,04188,78-0,02-27,940,5-1,0
4коефіцієнт фінансової залежності1,000,940,96-0,06-6,100,021,820,4
5коефіцієнт поточної заборгованості2,636,552,383,92149,09-4,17-63,67-
6коефіцієнт маневрування-2,78-0,510,062,27-81,620,57-112,100,25-0,09

Аналізуючи показники фінансової стійкості ТОВ «Атлантіс» можна зробити висновок, що підприємство має досить нестійкий фінансовий стан, адже залежить багато в чому від зовнішніх джерел фінансування, проте це зумовлено особливістю діяльності підприємства.



Таким чином, використання у процесу контролю коефіцієнтів фінансової стійкості є не доцільним. У Франції дослідниками Ж. Франшоном і І. Романем були розроблені моделі виходу із фінансової кризи. Дані моделі досить легко переорієнтовуються для потреб фінансового контролю. [3]

Тактичний механізм фінансової стабілізації, розроблений французькими дослідниками являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у майбутньому періоді. Принципова модель фінансової рівноваги (фінансової стійкості) підприємства має наступний вигляд (7):


(7)

- чистий операційний прибуток підприємства;

- сума амортизаційних відрахувань;

- сума приросту акціонерного (пайового) капіталу при додатковій емісії акцій

(збільшенні розмірів пайових внесків у статутний фонд);

- приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;

- приріст обсягу інвестицій, які фінансуються за рахунок власних джерел;

- сума дивідендного фонду (фонду виплат відсотків власникам підприємства на

вкладений капітал)

- обсяг програми участі найманих працівників у прибутку (виплат за рахунок

прибутку);

- обсяг соціальних, екологічних й інших зовнішніх програм підприємства, які

фінансуються за рахунок прибутку;

- різниця між обсягом виплати основного боргу у поточному періоді й обсягом

можливого одержання кредиту у цьому ж періоді;

- приріст суми резервного (страхового) капіталу підприємства.

Праву частину наведеної формули становлять всі джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства, а ліву – відповідно всі напрями використання цих ресурсів. Тому у спрощеному вигляді модель фінансової стійкості підприємства, може бути представлена у такому вигляді (8):


, де (8)


- можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;

- необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів підприємства.

Ще однією методикою оцінки фінансового стану підприємств є модель Ковальова, яку доцільно застосовувати до підприємств виробничої галузі. В основі даної моделі покладена теза: «для забезпечення безперервного виробничого процесу необхідний певний рівень запасів» Тому однією з характеристик фінансової стійкості є забезпеченість запасів плановими джерелами фінансування.[9]

До запасів на промислових підприємствах відносять виробничі запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, строк погашення яких менший 12 місяців. До планових джерел фінансування (ПДФ) відносяться власні обігові кошти, короткострокові кредити банку під виробничі запаси, аванси, отримані від покупців, заборгованість постачальникам, доходи майбутніх періодів, строк отримання яких менший ніж 12 місяців. Для оцінки фінансового стану порівнюють два дані показники і на основі порівняння визначають тип фінансової стійкості (табл. 4.2).


Таблиця 4.2

Типи фінансової стійкості

Тип фінансової стійкостіАлгоритм визначення типу фінансової стійкості
123
1Абсолютна стійкістьВеличина власного обігового капіталу (ВОК) більша, ніж величина запасів (З). Коефіцієнт забезпеченості запасів більший за 1
2Нормальна стійкістьПланові джерела фінансування (ПДФ) дорівнюють величині запасів. Коефіцієнт забезпеченості запасів буде дорівнювати 1
3Нестійкий (передкризовий) фінансовий станВідбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення кредитів банку для тимчасового поповнення оборотних засобів (Δ)
4Кризовий фінансовий станПідприємство знаходиться на межі банкрутства, при якому сума запасів більша за суму планових джерел фінансування та залучених тимчасово вільних джерел

Завершальною стадією контролю фінансової стійкості є її інтегральна оцінка у фінансовому стані підприємства. Методика використання показників стабільності в інтегральній оцінці фінансового стану підприємства розроблена професором М.Т.Білухою, (табл. 4.3). [2]


Таблиця 4.3

Використання показників стабільності і платоспроможності в інтегральній оцінці фінансового стану підприємства

ПоказникВикористання в процесі контролю
1Коефіцієнт автономіїПри визначенні питомої ваги власних коштів підприємства у зальному обсязі коштів, якими користується підприємство у динаміці звітних періодів
2Коефіцієнт маневреностіПри встановленні маневреності використання оборотних кошів підприємства щодо всіх власних його коштів
3Коефіцієнт реальної вартості основних засобівДля оцінки впливу продуктивного капіталу (основних засобів) у загальному обсязі коштів підприємства
4Коефіцієнт нагромадження амортизації основних засобівПри визначенні фінансового стану основних засобів та витрачання коштів амортизації на їх відновлення
5Коефіцієнт співвідношення власних оборотних коштів до загального обігу коштівДля оцінки стану власних оборотних коштів підприємства та їх співвідношення до залучених коштів
6Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштівДля оцінки мобільності використання підприємством довгострокових кредитів і позик та інших залучених коштів
7Коефіцієнт покриття кредитів і позик загальнийДля дослідження використання оборотних коштів щодо короткострокових позик і кредиторської заборгованості
8Коефіцієнт покриття кредитів і позик проміжнийДля визначення вільних оборотних коштів підприємства (без завантажених у матеріальні запаси) для розрахунків з кредиторами і погашення позик
9Коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємстваДля оцінки своєчасного розрахунку з кредиторами, акціонерами, банками, бюджетом при ліквідації підприємства. Цей коефіцієнт застосовується для прогнозування платіжних можливостей підприємства за умов своєчасних розрахунків з дебіторами

Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності вітчизняних підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою зарубіжних країн полягають у тому, що вони, як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна, організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок залежності від бюджетного фінансування різних рівнів, не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень, не здатні швидко переорієнтуватись на випуск нових видів продукції чи послуг. Їх адміністрація і насамперед управлінська ланка не достатньо володіє фінансовим контролем, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні. Крім того, основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.


Висновки і пропозиції

За результатами курсової роботи можна зробити наступні висновки та пропозиції:

Стан і розвиток торгівлі в Україні можна охарактеризувати, як такий що з початком незалежності торгівля була у кризовому стані , через такі фактори як інфляція, низький платоспроможний рівень населення тощо. Останні роки характеризуються деяким поліпшенням становища про що свідчить поступове збільшення фізичного обсягу товарооботу, хоча він досяг лише 50 % від рівня 2000 року, збільшився обсяг інвестицій по галузі, введення нових основних фондів у експлуатацію. Все це дає можливість розраховувати на збільшення кількості торгівельних підприємств і подальше поліпшення показників роздрібного товаро-обороту і сприятиме збільшенню кількості працюючих по галузі, покращенню показників обслуговування населення.

Поняття фінансової стійкості підприємства не є тотожними. В цих понять різні ознаки. Під ліквідністю розуміють здатність якогось активу трансформуватися в грошові кошти, а під платоспроможністю – наявність грошових коштів достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Більшу аналітичну цінність становлять показники динамічної платоспроможності.

Дослідження фінансового стану підприємств з допомогою коефіцієнтів почалося ще в кінці минулого століття, чому сприяв розвиток корпоративних відносин .З розвитком досліджень прийшло розуміння того, що в аналізі потрібно використовувати не окремі коефіцієнти, а цілі їх системи.

З впровадженням нової системи бухгалтерського обліку, розширилася інформаційна база для аналізу ліквідності та платоспроможності зовнішніми користувачами. Зокрема збільшилися інформаційність звітності підприємств. Зовнішній користувач з впровадженням нової фінансової звітності може провести аналіз більш якісно.

А з появою автоматизованих систем бухгалтерського обліку аналізу та контролю з’явилася можливість охоплювати більш великі масиви інформації, збільшити швидкість розрахунку різних показників, а значить і прийняття управлінського рішення.

Щодо методики аналізу то можна сказати, що розрахунок основних коефіцієнтів ліквідності не видається достатнім. Доцільно розрахувати також і допоміжні (уточнюючі) коефіцієнти . Що дасть змогу побачити реальну ліквідність підприємства. Це щодо дослідження статичної платоспроможності.

Також в процесі аналізу потрібно досліджувати динамічну плато-спроможність. Таке дослідження досягається шляхом дослідження грошових потоків підприємства в цілому та за видами діяльності.

Щодо аналізу фінансової стійкості підприємства об’єкта дослідження, то можна сказати, що підприємство підтримує високий рівень коефіцієнтів ліквідності, також аналізуючи показники грошових потоків підприємства можна сказати, що підприємство здатне генерувати грошові кошти для фінансування своєї поточної діяльності. Дефіциту грошових коштів не спостерігалося. Головне надходження грошових коштів підприємство отримало внаслідок здійснення своєї операційної діяльності. Підприємство також здійснювало реальні інвестиції в розвиток підприємства. Порівнюючи темпи зростання чистого руху грошових коштів від операційної діяльності з темпами витрачання коштів на інвестиційну діяльність, можна сказати, що DЧРКопер>DІД, тобто це свідчить, що інвестиційна політика підприємства ефективна.

Також важливу роль відіграє величина коефіцієнту достатності, його значення у підприємства більше 1, тобто це свідчить про здатність підприємства генерувати грошові кошти, і не відчувати їх дефіциту.

При порівняльному аналізі показників ліквідності підприємств використовують різні методики порівняння. Вибір методики та критеріїв порівняння залежить від того хто проводить це порівняння, а також від характеру економічної зацікавленості суб’єкту аналізу. Найбільш точні результати дає методика інтегрального показника з використанням серед-нього квадратичного відхилення.

За результатами порівняння можна сказати, що головний об’єкт дослідження має за рейтингом останнє місце, в порівнянні з оптимальним. Але знаючи інші результати аналізу можна зробити висновок, що ВАТ “Універсам 22” не має фінансових труднощів, щодо фінансування, а свідчить, що підприємство не досить ефективно використовує свої власні кошти, тобто є резерви зростання ефективності діяльності.


Список використаних джерел

1. Митрофанов Г.В., Фінансовий аналіз: навч. посібник – К.: КНТЕУ, 2002-301с.

2. Білуха М.Т., Теорія фінансово – господарського контролю та аудиту. К.: Вища школа – 2004 -356с.

3. Кузнецова Н.В., Комплексний економічний аналіз господарської діяльності.: навч. посібник. – 2014 – 50с.

4. Бернштейн Н.А. Аналіз фінансової звітності, М: “Фінанси і статистика”, 2016

5. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз, М: “Фінанси і статистика”, 2006

6. Панков Д.А. Бухгалтерський облік і аналіз в зарубіжних країнах, МН: ІП “Экоперспектива”, 2008

7. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання, МН: “Вища школа”, 2007

8. Поддерьогін А.М, Буряк Л.Д., Нам Г.Г., Павліковський А.М: Фінанси підприємств: Підручник - К.: КНЕУ, 2009. - 460 с., іл.

9. Михота Ч.П. Фінансова стратегія управління підприємством // Фінанси України – 2010 - №2 –с86-88.

10. Бланк І.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств: Підручник. – К.: Київ.нац.торг.-економ. ун-т, 2019. – 780с.

Готові курсові роботи:

- Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності на підприємствах
- Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства в умовах застосування сучасних інформаційних технологій
- Економічний аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
- Аналіз і оцінка фінансової стійкості підприємств
- Аналіз фінансової стійкості і ліквідності підприємства
- Аналіз платоспроможності і фінансової стійкості підприємства
- Економічний аналіз фінансової стійкості підприємства і схильності його до банкрутства

Всі курсові з аналізу платоспроможності