Аналіз розрахунків підприємства

В роботі розглянута економічна сутність розрахунків підприємств, дебіторської і кредиторської заборгованості. Наведена мета аналізу розрахунків підприємства. Охарактеризовані основні етапи аналізу розрахунків, а також внесені пропозиції щодо удосконалення аналізу розрахунків в умовах використання комп’ютерних технологій.

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується рядом чинників, які зумовлюють прискорення інфляційних процесів, погіршення платіжної дисципліни, зростання заборгованості підприємств і негативно впливають на рівень управління розрахунками суб’єктів підприємницької діяльності. Однією з причин такого стану є неефективна інформаційна система управління розрахунковими операціями, важливою складовою якої є аналіз розрахункових операцій підприємств.

Необхідність удосконалення аналізу розрахункових операцій підприємств обумовлено чинниками, найважливішими з яких є:

формування ринкової економіки, наслідком чого є докорінна зміна функціональної ролі облікової та контрольно-аналітичної складових в системі управління фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання;

інтеграція чинного законодавчого поля, а також нормативно-правових документів у світове співтовариство шляхом прийняття національних стандартів бухгалтерського обліку, що узгоджені з міжнародними та перехід на міжнародні стандарти проведення аудиту;

необхідність оперативного вирішення проблеми прискорення розрахунків в умовах кризи неплатежів, яка є надзвичайно актуальною для вітчизняної економіки.

За таких умов надзвичайно підвищується роль економічного аналізу як основної складової інформаційної системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Результати дослідження нормативно-правової бази, теоретичних та практичних аспектів аналізу розрахункових операцій підприємств свідчить, що дана проблема перебуває у зоні постійної уваги як законотворчих органів, так і відповідних міністерств та відомств. Розгляду окремих питань присвячено праці відомих вчених і провідних фахівців з аналізу. Разом з тим, можна стверджувати, що до цього часу повною мірою не реалізовано комплексний підхід до створення ефективної інформаційної системи управління розрахунковими операціями підприємств на основі застосування сучасних інформаційних технологій.

В нашій базі є такі курсові роботи з фінансового аналізу розрахунків підприємства

Проблемам розвитку та удосконалення аналізу розрахунків присвячено велика кількість наукових праць відомих вітчизняних та зарубіжних учених: Аксьоненка А.Ф., Бланка І.О., Бородкіна О.С., Бутинця Ф.Ф., Валуєва Б.І., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Друрі К., Завгороднього В.П., Кужельного М.В., Косміної Р.М., Лапухіна В.М., Митрофанова Г.В., Мниха Є.В., Новиченка П.П., Озерана В.О., Осадчого Ю.І., Палія В.Ф., Пушкара М.С., Саблука П.Т., Савчука В.К., Фостера Дж., Хорнгрена Ч.Т., Чумаченка М.Г., Шеремета А.Д. та інших.

Процес купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов‘язань супроводжується різноманітними розрахунками та платежами. Платежами супроводжується і процеси розподілу та перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів утворює грошовий оборот.

У класифікації розрахунків слід розрізняти розрахунки за товарними операціями і розрахунки за нетоварними операціями. Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями з кредитною системою та бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах (рис. 1).

Рис. 1. Форми безготівкових розрахунків

Отже, виділені характеристики розрахунків підприємства дозволяють дати наступне визначення його економічного змісту: розрахунки підприємства - це економічний процес, що викликає рух вартості, і супроводжується системою розподілених у часі надходжень та виплат грошових коштів, що регенеруються його господарською діяльністю і є зовнішньою ознакою функціонування підприємства.

Внаслідок того, що між моментами прийняттям на себе певних зобов`язань та їх виконанням існує певний проміжок часу, тому об’єктивна реальність будь-якої фінансово-господарської діяльності є існування дебіторської та кредиторської заборгованості. Дебіторська заборгованість ­– це заборгованість фізичних та юридичних осіб перед нашим підприємством, а кредиторська заборгованість навпаки – заборгованість нашого підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю займає дуже важливу роль в управлінні фінансово-господарської діяльності, адже скорочення дебіторської заборгованості є одним з наявних резервів зниження потреби підприємства в обігових активах та прискорення швидкості їх обігу, а кредиторська заборгованість є одним з джерелом тимчасового короткотермінового залучення фінансових ресурсів.

Виникнення на сучасних підприємствах дебіторської та кредиторської заборгованості не є сприятливим фактором для їх розвитку. Адже як дебіторська так і кредиторська заборгованість – це відволікання готівкових коштів з обороту підприємства, це уповільнення діяльності підприємства , яке призводить до відтягування сплати до бюджету податків та обов’язкових платежів, що є негативним фактором впливу на сучасну економіку України.

Аналіз розрахунків є необхідною умовою ефективного управління грошовими потоками, які забезпечують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Метою аналізу розрахунків підприємства є прискорення руху грошових коштів і підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

В умовах застосування сучасних інформаційних технологій аналіз розрахунків ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження руху грошових коштів, розподіленого за видами діяльності підприємства. Електронна система обробки економічної інформації щодо руху грошових потоків містить взаємопов’язані етапи виконання відповідних аналітичних процедур, логічно обґрунтовані алгоритми узагальнення і оцінки інформації, яка є основою для прийняття управлінських рішень.

Аналіз розрахунків підприємств має мету визначити існуючий стан грошових коштів, наявні та потенційні проблеми, пов'язані з їх утворенням та використанням, оцінити ефективність управління грошовим оборотом та рівень платоспроможності підприємства.

Аналіз розрахунків підприємства починається з дослідження фактичної наявності грошових коштів підприємства на момент оцінки.

З цією метою на основі даних балансу визначається обсяг грошових активів, їх склад за видами валют (національна, іноземна), місцем зберігання (в касі, на поточному, спеціальних, депозитних рахунках), призначенням (поточні потреби, короткострокові фінансові вкладення); досліджується динаміка обсягу та складу грошових активів порівняно з попередніми періодами.

Порівняння розмірів грошових активів на певні моменти оцінки дає первинне уявлення лише про обсяги чистого грошового потоку та його напрямок (зростання або зменшення залишку грошових коштів).

Отримана інформація характеризує наявний розмір та склад грошових активів, але є недостатньою для будь-яких висновків стосовно достатності коштів, ефективності їх формування та використання.

Порівняння розмірів грошових активів на певні моменти оцінки дає первинне уявлення лише про обсяги чистого грошового потоку та його напрямок (зростання або зменшення залишку грошових коштів).

На наступному етапі необхідно кількісно визначити обсяги вхідного грошового потоку (надходження грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального грошового обороту, проаналізувати динаміку їх розміру за період (абсолютне та відносне відхилення).

Найбільш точний та коректний результат дає використання методу прямого розрахунку, який базується на інформації оборотних відомостей по рахунку №31 "Розрахунковий рахунок" та інших спеціальних грошових рахунків, що використовуються для обліку руху грошових коштів підприємством.

Обсяг грошових потоків та грошового обороту підприємства можна визначити також на підставі використання інформації звіту про рух грошових коштів (при його наявності). Вхідний грошовий потік у цьому випадку визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік - як сума витрачання грошових коштів у ході проведення кожного виду діяльності.

Необхідність коригування оборотів по розрахунковому рахунку на обороти по інших рахунках обумовлена наступним. Будь-які операції із спеціальними рахунками здійснюються тільки в кореспонденції з рахунком 31, тобто проходять через нього та знаходять відображення в його оборотній відомості. Іншими словами, джерелом надходжень грошей на інші рахунки є грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку. При завершенні операцій по інших спеціальних рахунках залишки коштів повертаються на розрахунковий рахунок.

На наступному етапі роботи об'єктом дослідження є склад (структура) вхідного та вихідного грошових потоків підприємства.

З цією метою необхідно:

1. Визначити джерела надходження грошових коштів на формування вхідного грошового потоку, кількісно оцінити обсяг надходження коштів по кожному з них.

2. Визначити напрямки використання грошових коштів (складові вихідного грошового потоку) та дати оцінку розміру витрачання коштів по кожному напрямку.

3. Оцінити склад (структуру) грошових потоків, тобто розрахувати питому вагу окремих джерел отримання та напрямків використання коштів у їх загальному обсязі та проаналізувати зміни, що відбулися.

4. Проранжувати джерела надходження та напрямки використання коштів за їх вагомістю та порівняти отримані результати.

На наступному етапі аналізу розрахунків підприємства оцінюється ритмічність та синхронність грошових потоків. Якість грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових потоків, а й показниками ритмічності та синхронності надходження та витрачання грошових коштів.

Управління розрахунками орієнтовано не тільки на потреби в їх використанні протягом періоду, що аналізується, а й на створення умов для формування в достатніх розмірах залишків грошових коштів. Обсяг залишків грошових коштів слід розглядати не як результат витрачання, залишок, що залишився не використаним, а як самостійний об'єкт управлінської діяльності, який має досить вагоме значення в життєдіяльності підприємства.

На наступному етапі аналізу розрахунків проводиться аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості. Необхідно вивчити, які зміни відбулися в складі та структурі дебіторської і кредиторською заборгованості підприємства на кінець звітного періоду порівняно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборгованості щодо загальної суми поточних активів.

Оцінюючи стан дебіторської заборгованості, важливо вивчити її якість і ліквідність, тобто швидкість її перетворення в наявні гроші. Оборотність характеризується такими показниками:

тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, або період інкасування (кількість днів перебування коштів у дебіторській заборгованості);

коефіцієнт оборотності (швидкість обороту дебіторської заборгованості).

Також проводиться аналіз оборотності кредиторської заборгованості підприємства.

Становлення ринкової економіки, вимагає збільшення ефективності виробництва на основі впровадження комп’ютерної техніки, ефективних форм господарювання і управління виробництвом. Аналіз різних сторін господарської діяльності обґрунтовує економічні рішення, виявляє резерви виробництва, оцінює результати діяльності підприємства.

В процесі економічного аналізу розрахунків економічні показники порівнюються з показниками минулих років, з показниками інших підприємств, визначаються позитивні і негативні відхилення, динаміка змін, а також величина впливу факторів на показник, що аналізується.

Нині є необхідність у вивченні можливостей результатів поведінки господарської системи при різних варіантах поєднання важливих факторів.

Фактор – це умова досягнення результату, який відображається у вихідних даних окремим показником. Фактор може бути кількісним та якісним.

Кількісний фактор визначає величину показника, що аналізується при постійних ознаках якісного фактору.

Якісні фактори відображають суттєві особливості показника, що аналізується при величині кількісного фактора, яка склалась.

При економічному аналізі визначаються причини змін окремих факторів, які є виробничими умовами і зумовили дану величину фактору в умовах роботи підприємства. Чим більше причин, тим економічний аналіз досконаліший, ефективніші результати.

Аналіз економічних показників вимагає дотримання саме такої послідовності вивчення окремих факторів, яка складається у виробничих умовах господарювання.

Важливим етапом економічного аналізу є з’ясування виду залежності показника, що вивчається, від окремих факторів і визначення конкретного взаємозв’язку. Найпростішим функціональним зв’язком є пропорційна залежність між двома або більшою кількістю показників, коли певному значенню величини факторів відповідає цілком визначене значення аналізованого показника.

Для повного аналізу розрахунків необхідно провести її факторний аналіз з метою визначення впливу факторів на оборотність дебіторської і кредиторської заборгованості.

Застосування ЕОМ у проведенні аналізу підприємства має важливе значення для розширення кола аналітичної інформації, поглиблення аналізу, підвищення швидкості і оперативності одержання інформації для оцінки і контролю результатів господарювання, обґрунтуванню відповідних управлінських рішень.

Метою автоматизації аналізу розрахунків підприємства є надання об’єктивної оцінки окремій стороні діяльності підприємства, що аналізується, а саме зобов’язанням, розкриття характеру та ступеню впливу окремих факторів, з’ясувати основні з них і виявити шляхи поліпшення економічних показників.

Для здійснення аналізу розрахунків в умовах автоматизації необхідно наступне: визначити вхідну та вихідну інформацію автоматичної системи.

Вхідною інформацією є разова (змінна) і умовно-постійна (нормативно-довідкова). Зокрема, для аналізу розрахунків змінною інформацією є такі документи – “Прибуткова накладна”, “Рахунок вхідний”, “Авансовий звіт”, “Нарахування заробітної плати”, “Книга придбання”, “Банківська виписка” тощо. Ці разові дані вносяться до ПЕОМ через клавіатуру в режимі “діалогу” та “меню”.

Нормативно-довідкова інформація протягом великого періоду постійна і тільки за необхідністю підлягає коригуванню. Ця інформація заноситься одноразово на магнітний носій і багаторазово використовується при розв’язанні задачі. Для аналізу розрахунків підприємства нормативно-довідковою інформацією є довідники “Контрагенти”, “Грошові рахунки”, “Види затрат”, “Співробітники”, “Доходи майбутніх періодів”, “Цінні папери”, “Кредити”, “Контрактні зобов’язання”. Інформація цих довідників використовується для заповнення первинних документів.

Вихідною інформацією, що використовується для аналізу розрахунків підприємства, є наступні звітні форми, які можливо сформувати в програмі “1 С: Підприємство”: аналіз рахунку, аналіз рахунку по датам, аналіз рахунку по субконто, картка рахунку, оборотно-сальдова відомість по рахунку тощо. Ці звіти дають змогу оцінити склад, структуру, динаміку, зміни в дебіторській і кредиторській заборгованості, зобов’язанням за кредитами та позиковими коштами, іншими зобов’язаннями.

Отже, що впровадження автоматизації аналізу розрахунків підприємства дозволяє зменшити кількість помилок у веденні розрахункових робіт, підвищити оперативність роботи працівників аналітичного відділу та ефективність діяльності цього підрозділу та підприємства в цілому.